Кунь-аман
Кунь-аман або куїнь-аман (брет. kouign amann [,kwiɲaˈmɑ̃nː]) — традиційний бретонський листковий пиріг[1].
Кунь-Аман є якоюсь подібністю листкового крепа, в якому чергуються тісто (зазвичай тісто для бріошів), солоне масло і цукор. З шарів складається пиріг, який слід випікати в духовці до карамелізації цукру, що покриває поверхню кунь-амана хрусткою карамельною скоринкою. Пиріг може бути розділений на 4-12 порцій, проте можливо і порційне приготування у вигляді булочок. Для цього розкачане тісто, змазане маслом і посипане цукром, згортається рулетом, розрізається на невеликі шматочки і випікається. Так, в Північній Америці стали більш популярними окремі тістечка розміром з кекс (kouignettes). Також можливі варіанти кунь-амана з шоколадною або яблучною начинкою. Завдяки масляним шарам, Кунь-Аман містить велику кількість калорій і не є дієтичним продуктом.
Традиційний рецепт з комуни Дуарнене вимагає співвідношення 40 відсотків тіста, 30 відсотків масла і 30 відсотків цукру[2].
Історія
Кунь-аман з'явився в 1865 році в Дуарнене в департаменті Фіністер. Винахід приписують пекареві Іву-Рене Скордіа (1828-1878)[3]. Назва пирога походить від брет. kouign (пиріг) і amann (масло) і позначає буквально «масляний пиріг».
Вважається, що в той час в країні не вистачало борошна, а масла було багато, звідси і використання інгредієнтів в незвичайних пропорціях: 400 грамів борошна на 300 грамів масла і 300 грамів цукру. Інші історії пояснюють створення рецепту по-іншому: невдала випічка, нестача борошна під час напливу клієнтів[4]. А також через традиційну любов бретонців-кельтів до масла.
Примітки
- Марк Курланскі. Молоко! Найбільш спірний продукт. - ISBN 5042226729, 9785042226724
- Krystal, Becky. Meet the kouign-amann, the caramelized French pastry we’re loving right now. Washington Post. Процитовано 21 серпня 2015.
- Gunther, Caitlin Raux. The Story of France’s Most Extraordinary Pastry. Food52.com. Процитовано 29 грудня 2019.
- Lucie Kerfourn, "Pur beurre... Le Kouign Amann...", Le Buzhug. Le mensuel étonnant de la Presqu'île, no 34, mars 2011, p. 4-5