Куніцин Сергій Володимирович

• Сімферопольська філія Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту (1977–1982), інженер-будівельник-технолог, «Виробництво будівельних виробів і конструкцій».
• Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського (2001–2004).
• Доктор економічних наук (2013).

• 

  Кличко Віталій  та Куніцин Сергій . ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ,  2013
  Липень — серпень 1982 — трубоукладальник ПМК-40 тресту «Перекопхімбуд», місто Красноперекопськ.
• Вересень 1982 — квітень 1983 — майстер, заступник начальника цеху Тюменського домобудівного комбінат.
• Травень 1983 — серпень 1984 — служба в армії (Афганістан).
• Вересень — жовтень 1984 — перебуває на перепідготовці офіцерів запасу.
• Січень — квітень 1985 — інженер-технолог цеху заводу залізобетонних виробів управління «Кримканалбуд».
• Травень 1985 — липень 1989 — начальник цеху, головний інженер Красноперекопського заводу залізобетонних виробів.
• Серпень 1989 — березень 1990 — інструктор ідеологічного відділу Красноперекопського міськкому КПУ.
• Квітень 1990 — травень 1998 — голова Красноперекопської міськради народних депутатів і виконкому.
• З листопада 1994 — керівник організаційної групи зі створення Перекопської вільної економічної зони.
• Червень 1995 — грудень 2001 — голова Адміністрації Північно-кримської експериментальної економічної зони «Сиваш».
• 27 травня 1998 — 24 липня 2001 — голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
• Липень 2001–2002 — радник Президента України.
• 29 квітня 2002 — 21 квітня 2005 — голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
• 1 червня 2006 — 6 квітня 2010 — голова Севастопольської міськдержадміністрації.
• 6 квітня — 13 жовтня 2010 — Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим.

Член Ради національної безпеки і оборони України (травень — вересень 2007).

Радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах (вересень 1997 — грудень 1999), радник Президента України (поза штатом) (квітень 2005 — жовтень 2006).

Депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим (березень 2002 — квітень 2005), керівник групи «Крим» (з травня 2005), депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим від «Блоку Куніцина» (2006–2010), голова групи «Крим»; депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим (2010–2012).

Голова Партії Союз на підтримку Республіки Крим (грудень 1993–1997). Член Політради НДП (з лютого 1996); голова Кримської регіональної організації НДП (до червня 2008); перший заступник голови НДП (березень 2005 — травень 2006); голова Кримської регіональної організації партії «Єдиний центр» (червень 2008 — травень 2009).

Президент Федерації футболу Криму (з липня 2003).

Із 2004 року стає Головою Всеукраїнської асоціації ветеранів Афганістану та АТО (ВАсВААТО)[1]

Президент спортклубу «Таврія» (з 2005).

Президент Асоціації вільних економічних зон України.

Заступник представника України в Палаті регіонів Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи на 2006–2007 роки.

27 лютого 2014 — 26 березня 2014 року — постійний представник Президента України в Автономній Республіці Крим[3].[4].

24 червня 2014 року призначений Радником Президента України Петра Порошенка (поза штатом).[5]

Голова Консультативної ради у справах ветеранів війни, сімей загиблих (померлих) захисників України[6].

Народний депутат України 12(1)-го скликання з березня 1990 (1-й тур) до квітня 1994, Красноперекопський виборчій округ № 247, Республіка Крим. Член Комісії з питань діяльності рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування.

Народний депутат України 7-го скликання з грудня 2012 від ПП «УДАР (Український демократичний альянс за реформи) Віталія Кличка». 2014 р. обраний Народним депутатом України VIII скликання по загальнодержавному багатомандатному округу партія «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА», номер у списку 68.

• Дата набуття депутатських повноважень 4 грудня 2014 р.
• Член депутатської фракції «Блок Петра Порошенка».
• Заступник голови Комітету, голова підкомітету з питань державної політики у сфері соціального захисту громадян Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення.

Дружина Юлія Сергіївна (1982); дочка Наталія (1986); син Олексій (1991).

Заслужений економіст України (січень 2009).

Медалі: «За бойові заслуги» (1985), «70 років Збройних Сил СРСР», «Від вдячного афганського народу».

Грамота Президії Верховної Ради СРСР.

Знак «Воїн-інтернаціоналіст».

Орден «За заслуги» III (вересень 1999), II (лютий 2004), I ступенів (лютий 2007).

Медаль «Захиснику Вітчизни»[7]

Почесна грамота Кабінету Міністрів України (липень 2001).

Орден Святого Станіслава (2000).

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999; «Розробка теоретичних основ технології і обладнання виробництва кальцинованої соди і створення промислового комплексу Кримського содового заводу»).

22 січня 2014 року відмовився прийняти нагороду — орден князя Ярослава Мудрого V ступеня, протестуючи проти загибелі п'яти людей того дня на вулиці Грушевського в Києві.[8]

Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (21 серпня 2015) — за значний особистий внесок у державне будівництво, консолідацію українського суспільства, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, активну громадську діяльність, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[9]

Відзнака МВС України «Закон і честь» (2003)[10]

Державний службовець 1-го рангу (серпень 2001).

Почесна грамота Верховної Ради України (2016).

«Заслужений працівник фізичної культури і спорту Автономної Республіки Крим»

• Куніцин Сергій Володимирович, Офіційний сайт(рос.)
• Сайт Верховної Ради України
• Відкрита Україна