Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського

Таврійський національний університет ім. Вернадського є спадкоємцем першого вищого навчального закладу в Криму — Таврійського університету, створеного за ініціативи Соломона Крима Постановою Кримського Крайового Уряду № 23 від 3 вересня 1918 року «Про заснування Таврійського університету». Серед ініціаторів його створення був відомий ентомолог та громадський діяч Криму С. О. Мокржецький.

У лютому 1921 р. заклад було перейменовано у Кримський університет імені М. В. Фрунзе.

У 1925 р. на базі університету був створений Кримський державний педагогічний інститут, який у лютому 1972 р. реорганізований у Сімферопольський державний університет імені М. В. Фрунзе. Одним з перших ректорів університету був український вчений-натураліст, основоположник геохімії й біогеохімії — академік Володимир Вернадський.

Із серпня 1999 р. Указом президента України Л. Д. Кучми університету надано статус національного й повернуто початкову назву. Нині Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського продовжує найкращі традиції Таврійсько-Кримсько-Сімферопольського університету.

ТНУ

Один із корпусів університету в Ялті

23 квітня 2013 р. за участі голови Ради Міністрів та голови Верховної Ради АР Крим, Міністра освіти й науки України біля входу до центрального корпусу Таврійського університету відкрито пам'ятник В. І. Вернадському — подія приурочена 150-рiчному ювілею вченого. Ректор університету Микола Багров назвав відкриття пам'ятника «епохальною подією» та «відновленням історичної справедливості». Автор скульптури — заслужений художник України Сергій Нікітін.[1]

Станом на 2013 рік ТНУ — державний ВНЗ IV рівня акредитації. У складі університету 16 факультетів, що провадять підготовку студентів за 35-ма спецiальностями. Навчання здійснюється на денній, вечірній, заочній й екстернатній формах, а в УКЦ — заочній та дистанційній; є підготовче відділення, аспірантура й докторантура. Наразі у ВНЗ навчається понад 12000 студентів із різних регіонів України, СНД й закордонних країн. Університет має великий науковий потенціал. На 65 кафедрах й у 12 науково-дослідних лабораторіях працюють 88 доктори й 303 кандидати наук, у тому числі академік АН України, 6 академіків АН Криму, 60 професорів й 272 доценти.

Є центр комп'ютерних технологій, КБ «Домен», спеціалізовані навчальні лабораторії й кабінети з усiх наукових напрямiв, зоологічний музей, наукова бібліотека, у фондах якої налічується більше мільйона книг, у тому числі багато рідкісних видань. У розпорядженні студентів і викладачів є спортивно-оздоровчий табір «Прометей» і пансіонат «Блакитна хвиля» («Голубая волна») у м. Алуштi.

У м. Севастополi функціонувала фiлiя — економіко-гуманітарний інститут.

Ювілейна монета НБУ присвячена ТНУ

З окупацією Криму університет був ліквідований російською окупаційною владою та реорганізований у так званий Кримський федеральний університет імені В. І. Вернадського. Через росiйську інвазію 15 березня 2014 р. стало відомо, що факультет української філології та українознавства припиняє навчання — через побоювання щодо безпечності студентів при «новій визвольній владі»[2].

• Культура
• Філософія
• Журналістика
• Історія
• Філологія
• Психологія
• Політологія
• Економіка і підприємництво
• Менеджмент
• Фізичне виховання і спорт
• Туризм
• Право
• Фізика
• Прикладна фізика
• Хімія
• Біологія
• Географія
• Екологія
• Математика
• Прикладна математика
• Комп'ютерна інженерія

Загалом же навчають на 31 спеціальність.

• Андрусов Микола Іванович (1861—1924 рр.) — геолог, палеонтолог, доктор з 1897 р., професор з 1901 р., академік Петербурзької Академії наук з 1914 р., академік Української академії наук з 1918 р.
• Байков Олександр Олександрович (1870—1946 рр.) — ректор у 1921—1923 рр., хімік, металознавець, металург, професор, академік АН СРСР (1932), Герой Соціалістичної Праці (1945), лауреат Державної премії (1943).
• Борковський Віктор Іванович (1900—1982 рр.) — філолог, мовознавець, доктор філологічних наук, професор, академік АН СРСР (з 1972 р.). Лауреат Державної премії СРСР (1970 р.).
• Вернадський Володимир Іванович (1863—1945 рр.) — ректор в 1920—1921 рр. геолог, геохімік, географ, професор з 1898 р., академік РАН з 1912 р., перший Президент Української Академії наук (з 1918 р.), лауреат Державної премії (1943).
• Воблий Костянтин Григорович (1876—1947 рр.) — економіко-географ, економіст, доктор політичної економії та статистики з 1911 р., доктор економічних наук з 1947 р., професор з 1909 р., академік Української Академії наук з 1919 р.; в 1928—1930 рр. — віце-президент Академії наук України, заслужений діяч науки України (1944).
• Висоцький Георгій Миколайович (1865—1940 рр.) — ґрунтознавець-геоботанік, географ-лісознавець, професор, академік Академії наук України з 1939 р., академік ВАСГНІЛ з 1934 р.
• Гордон Володимир Михайлович (1871—1926 рр.) — юрист, доктор юридичних наук, у 1918—1920 рр., профессор Таврійського університету, академік Всеукраїнської академії наук (1925).
• Граве Дмитро Олександрович (1863—1939 рр.) — математик, професор з 1896, академік АН України з 1919 р., почесний академік АН СРСР (з 1929).
• Греков Борис Дмитрович (1882—1953 рр.) — історик, професор, академік АН СРСР (з 1935 р.), лауреат Державної премії СРСР (1943, 1948, 1952).
• Гудзій Микола Каленикович (1887—1965 рр.) — філолог, літературознавець, професор, академік АН УРСР (з 1945 р.).
• Йоффе Абрам Федорович (1880—1960 рр.) — фізик, професор з 1913 р., академік АН СРСР (з 1920 р.), Герой Соціалістичної Праці (з 1955 р.), лауреат Ленінської премії (1961), Державної премії (1942).
• Каліна Надія Федорівна — доктор психологічних наук, профессор, завідувачка кафедри глубинної психології та психотерапії факультету психології.
• Крилов Микола Митрофанович (1879—1955 рр.) — математик, механік, доктор математики з 1917 р., професор з 1910 р., академік АН СРСР (з 1922), академік АН України (1929), заслужений діяч науки України (1939).
• Курчатов Ігор Васильович (1903—1960 рр.) — фізик, доктор фізико-математичних наук з 1934 р., професор, академік Академії наук СРСР з 1943 р., тричі Герой Соціалістичної Праці (1949, 1951, 1954), лауреат Ленінської (1957) і Державних премій (1942, 1949, 1951, 1954).
• Ліндеман Карл Едуардович, ентомолог, професор агрономічного, а згодом природничого віддлення (1921—1927).
• Лучицький Володимир Іванович (1877—1949 рр.) — геолог, петрограф, професор мінералогії, академік АН України з 1945 р.
• Обручев Володимир Панасович (1863—1956 рр.) — геолог, географ, професор, академік РАН з 1929 р.
• Орленко Михайло Іванович (1884—1958?) — математик, професор.
• Павловський Євген Никанорович (1884—1965 рр.) — зоолог, паразитолог, географ, професор з 1921 р., академік АН СРСР з 1939 р., академік АМН СРСР з 1944 р., почесний академік Таджикистану з 1951 р., Герой Соціалістичної Праці (1964), лауреат Ленінської премії (1965), Державних премій (1941, 1950).
• Палладін Олександр Володимирович (1885—1972 рр.) — біохімік, професор, академік АН СРСР (з 1942 р.), академік АМН СРСР (з 1944 р.), академік АН УРСР (з 1929 р.), її віце-президент в 1946—1962 рр., академік АН БРСР (з 1933 р.), почесний член Угорської АН (з 1953 р.), член Польської (з 1954 р.), Румунської (з 1957 р.), Болгарської (з 1958 р.) академії наук, Герой Соціалістичної Праці (1955 р.). Лауреат Ленінської премії (1929 р.).
• Палладін Володимир Іванович (1859—1922 рр.) — біохімік, ботанік і фізіолог рослин, професор, академік Петербурзької АН (з 1914 р.).
• Полієнко Микола Іванович (1869—1937 рр.) — юрист, доктор державного права, професор, академік Всеукраїнської Академії наук (1930).
• Свенцицька Еліна Михайлівна (нар. 1960) — філолог, професор кафедри філологічних дисциплін та міжмовної комунікації Інституту філології і журналістики Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського.[5]
• Синельников Кирило Дмитрович (1901—1966 рр.) — фізик-експериментатор, професор, академік АН УРСР (з 1948 р.), заслужений діяч науки України (з 1951 р.), лауреат Державної премії СРСР (1948).
• Смирнов Володимир Іванович (1887—1974 рр.) — математик, доктор фізико-математичних наук з 1936 р., професор з 1912 р., академік АН СРСР (1943), Герой Соціалістичної Праці (1967), іноземний член Сербської АН, лауреат Державної премії СРСР (1947).
• Стешенко Микола Володимирович (нар. 1927 р.) — астроном, доктор фізико-математичних наук з 1973 р., професор з 1999 р., член-кореспондент АН СРСР (з 1990 р.), академік НАН України (з 1997 р.).
• Сушкін Петро Петрович (1868—1928 рр.) — біолог, зоолог, палеонтолог; доктор наук з 1904 р., професор з 1909 р., академік АН СРСР з 1923 р.
• Тамм Ігор Євгенович (1895—1971 рр.) — фізик-теоретик, професор, академік АН СРСР (з 1953 р.), Герой Соціалістичної Праці (1953), Державної премії СРСР (1946, 1953), лауреат Нобелівської премії (1958).
• Тарановський Федір Васильович (1874—1936 рр.) — історик, професор, академік Української АН (з 1918 р.).
• Тихомандрицький Матвій Олександрович (1844—1921) — математик, професор.
• Франк Гліб Михайлович (1904—1976 рр.) — біофізик, доктор біологічних наук с1935 р., професор з 1939 р., академік АН СРСР (з 1966), лауреат Державних премій (1949, 1951, 1978).
• Франк Ілля Михайлович (1908—1990 рр.) — фізик, доктор фізико-математичних наук з 1935 р., професор з 1940 р., академік АН СРСР (1968), лауреат Державних премій СРСР (1946, 1954, 1971), лауреат Нобелівської премії (1958).
• Френкель Яків Ілліч (1894—1952 рр.) — фізик-теоретик. професор, член-кореспондент АН СРСР (1929 р.), лауреат Державної премії СРСР (1947).
• Чобан-заде Бекір Ваапович (1893—1937 рр.) — вчений-тюрколог, доктор філологічних наук з 1920 р., професор з 1922 р., дійсний член Азербайджанського відділення Закавказької філії АН СРСР (1932), дійсний член Азербайджанської філії АН СРСР (1935), член Паризького лінгвістичного товариства (1935).
• Щербаков Дмитро Іванович (1893—1966 рр.) — геолог, географ, геохімік, професор, академік (1953), академік-секретар відділення геолого-географічних наук АН СРСР, лауреат Ленінської премії (1965).
• Яновський Феофіл Гаврилович (1860—1928 рр.) — медик, професор, академік АН України (1927).

Серед випускників університету — письменник, голова Кримської організації НСПУ Бушняк В., поети Голубєва О. та Гребенюк П.; філологи Кочерга С., Борисова Л., Петренко О., Прадід Ю.; історик Шамко В., історик та директор музею історії міста Сімферополя Вдовиченко І, історик партизанського руху Камардіна (Шамко) К. ;кінооператор Шапков В.; геолог та геохімік Щербаков Д.; чемпіон світу з віндсерфінгу Оберемко М., російський спорсмен ватерполіст, політик Ірек Зіннуров та інші.

Університет також закінчили

• Лисенчук Г. — спортсмен, майстер спорту СРСР (1979);
• Зозуля Ганна Володимирівна (* 1980) — українська і бельгійська шахістка, міжнародний майстер, гросмейстер; майстер спорту України.

• Ботанічний сад Таврійського національного університету

• Непомнящий А. Таврійський національний університет // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 18. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.

• Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського
• Таврический национальный университет: история (рос.)

• Профессора Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. 1918–2000 / Багров Н. и др. — Киев : Либідь, 2000. — 152 с. (рос.)