Курт Герцог

Курт Оскар Герцог (нім. Kurt Oskar Herzog; 27 березня 1889, Кведлінбург, Німецька імперія14 квітня 1948, Воркута, РРФСР) — німецький воєначальник, генерал артилерії вермахту.

Курт Герцог
нім. Kurt Oskar Herzog
Народився 27 березня 1889(1889-03-27)
Кведлінбург, Німеччина
Помер 8 травня 1948(1948-05-08) (59 років)
Воркута, Комі АРСР, РРФСР, СРСР
Країна  Німеччина
Діяльність військовослужбовець
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Роки активності з 1907
Військове звання  Генерал артилерії
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Лицарський хрест Військового ордена Святого Генріха
Лицарський хрест 1-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Ганзейський Хрест (Гамбург)
Військовий хрест Фрідріха (Ангальт)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Нарукавна стрічка «Курляндія»

Біографія

Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 1 жовтня 1935 року — командир 31-го артилерійського полку, з 1 квітня 1938 року — 1-го артилерійського командування. З 1 вересня 1939 року — начальник 1-го підрозділу комплектування, 30 вересня очолив 108-ме артилерійське командування. З 7 лютого 1940 року — командир 291-ї піхотної дивізії. Учасник Німецько-радянської війни, вів бої під Ленінградом і в районі Волхова. З 30 червня 1942 року — командир 38-го армійського корпусу (з 31 грудня 1944 року — танкового). Після важких боїв в районі Волхова і на озері Ільмень в січні 1944 року почав відступ у Прибалтику. 19 січня 1945 року здав командування і був відправлений в шпиталь. Після одужання 12 березня знову очолив свій корпус. До кінця війни чинив опір радянським війська в Курляндії, перебуваючи практично у безвихідному становищі. 8 травня 1945 року здався радянським військам. 18 грудня 1947 року засуджений військовим трибуналом до 25 років таборів. Помер від дистрофії в стаціонарі табірного пункту «Цегляний завод №2» Воркутинського табору.

Звання

Нагороди

Література

  • Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • Reichswehrministerium (Hg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1924, S. 148
  • Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 387.
  • THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940-1945, Biblio-Verlag, 1997.
  • Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.