Курт Німуендажу

Курт Німуендажу́[4] (порт. Curt Nimuendajú; ім'я при народженні Курт У́нкель, нім. Curt Unckel; *18 квітня 1883(18830418), Єна 10 січня 1945, штат Амазонас, Бразилія) німецько-бразильський етнолог і антрополог.

Курт Німуендажу
порт. Curt Nimuendajú
Народився 17 квітня 1883(1883-04-17)[1][2][3]
Єна, Verwaltungsbezirk Apoldad, Герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське, Німецька імперія[1]
Помер 10 грудня 1945(1945-12-10)[1][2][3] (62 роки)
Амазонас, Бразилія
Поховання Q66661624?
Країна  Німеччина
 Бразилія
Діяльність антрополог
Галузь етнографія і антропологія

 Курт Німуендажу у Вікісховищі

Праці науковця заклали підвалини для розуміння релігії і космології деяких бразильських індіанців, зокрема гуарані. Прізвище Німуендажу («той, хто побудував собі будинок» [5]) учений узяв собі від прізвиська, яке йому дали в племені апапокува, в якому він прожив рік. Під час прийняття громадянства Бразилії в 1922 році це прізвище стало офіційним. У некролозі Німуендажу його німецько-бразильський колега Герберт Бальдус назвав дослідника «найбільшим фахівцем з індіанців усіх часів»[6].

З житєпису

Пам'ятний камінь Курту Ункелю Німуендажу в Парадіс-парку в Єні

Курт Ункель народився в німецькій Єні в 1883 році і в ранньому дитинстві втратив власних батьків. Замолоду мріяв жити серед «первісних людей». Ще в школі разом з іншими учнями організував «індіанське плем'я» і ходив на полювання до лісу за місто.

Через брак коштів не зміг вступити до університету і влаштувався на роботу на фабрику Карла Цейса. На дозвіллі вивчав мапи й етнографічні дослідження індіанського населення Північної і Південної Америки.

У 1903 році, у 20-річному віці Курт Ункель емігрував до Бразилії. Кошти на поїздку йому надала напівкровна сестра, яка працювала шкільною вчителькою.

За два роки по прибутті до Бразилії він зустрівся в штаті Сан-Паулу з представниками народу гуарані. Про останніх існувало чимало публікацій починаючи з XVII століття, зоча їхні релігійні традиції і ритуали були вивчені недостатньо. З усією наявною з теми літературою Ункель досконально ознайомився. В вже 1910 року опублікував в німецькій газеті Сан-Паулу Deutsche Zeitung статтю «Nimongarai».

У 1913 році К. Ункель переїхав до Белему. А наступного (1914) року його унікальні дослідження міфології та релігії племені апапокува були прийняті до друку в Zeitschrift für Ethnologie[7] .

Відтак, Німуендажу став фахівцем з різних корінних народів Південної Америки, особливо же, апапокува, тукуна, кайнганг, апінаже, шеренте, уанано[8] і Канела. Його публікації заклали, за словами одного з сучасників дослідника, «незамінний фундамент, на якому збудовані десятки докторських дисертацій і монографій бразильських і американських антропологів»[9] . Одним з результатів його роботи стало зміщення наукового інтересу з племен, що проживуть на узбережжі або в великих містах, до племен, що приховані всередині континенту, і пробудження інтересу антропологів, таких як молодий Клод Леві-Строс, до спільнот, що хоча і живуть в примітивних умовах, але розробили досить складні соціальну структуру і релігійну космологію[10].

Велике наукове значення мала одна з перших експедицій Німуендажу-Ункеля до індіанців племені шіпая у пониззя річки Шінгу (1918-19), адже згодом індіанці нижньої Амазонки майже повністю вимерли від хвороб і змішались з колоністами[4].

Протягом 40 років польових робіт, здійснюваних часто-густо власним коштом[11], Німуендажу опублікував близько 60 статей, монографій і словників мов індіанських народів.

Між 1929 і 1936 роками він провів загалом 14 місяців з індіанцями канела, одним з племен же північно-східного окраю Бразильського нагір'я . Монографія про канела, перекладена і прокоментована Робертом Лоуї, була опублікована посмертно в 1946 році.

Праці Німуендажу з народності апінаже звернули на себе пильну увагу профільних фазівців, адже відображали безліч відмінностей від традиційної структури суспільства індіанців же. Описана т.ч. «аномалія апінаже» полягала в тому, що, розділяючи звичну для решти споріднених племінних спільнот білінійність, це плем'я підтримувало систему шлюбу, в якій сини включалися в групу батька, а дочки - в групу матері, що не відповідало усталеному принципу кроу-омаха, який спостерігали і Німуендажу, і Лоуї в інших народів же[12].

Попри погіршення стану здоров'я і перестороги лікарів, Німуендажу вирушив у чергову етнографічну експедицію і помер 10 грудня 1945 року в племені народності тікуна, що жили вздовж річки Солімойнс, поблизу Сан-Паулу-ді-Олівенса, штат Амазонас[13].

Архів Курта Німуендажу зберігався в Національному музеї Бразилії, але був ущент знищений під час катастрофічної пожежі 2 вересня 2018 року[14].

Вибрана бібліографія

  • The Šerente, (ed. Robert H. Lowie), The Southwest Museum, 1942
  • The Eastern Timbira, (ed. Robert H.Lowie), University of California Press, 1946
  • The Tukuna, (ed. Robert H.Lowie) University of California Press, 1952
  • The Apinayé, (tr. and ed. Robert H.Lowie, John M. Cooper), Catholic University of America Press, 1939

Примітки

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118588184 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. Берёзкин Ю. Е. Голос дьявола среди снегов и джунглей. Истоки древней религии., Л.: Лениздат, 1987, 172 с., илл., — С. 66-67
  5. Mércio Pereira Gomes The Indians and Brazil,University Press of Florida, 2000, 3rd edition. p.18
  6. Herbert Baldus, 'Curt Nimuendaju, 1883—1945,' in American Anthropologist, (1946) Vol. 48, pp.238-243
  7. 'Die Sagen von der Erschaffung und Vernichtung der Welt als Grundlagen der Religion der Apapocuva-Guarani', cited in Lúcia Sá, Rain forest literatures: Amazonian texts and Latin American culture, University of Minnesota Press, 2004 p. 114.
  8. Janet M. Chernela, The Wanano Indians of the Brazilian Amazon: A Sense of Space, University of Texas Press, 1993, pp.39ff.
  9. Mércio Pereira Gomes, The Indians and Brazil, p. 18
  10. Claude Lévi-Strauss, Tristes tropiques, Plon, Paris, 1955 p. 290.
  11. Virginia Kerns, Scenes from the high desert: Julian Steward’s life and theory, p. 226.
  12. Roberto da Matta, A divided world: Apinayé social structure, Harvard University Press, 1982, pp.1ff.
  13. Egon Shcaden, Notas sobre a vida e a obra de Curt Nimuendajú
  14. Gretchen McCulloch, "Folks, there’s nothing left…", All Things Linguistic, September 2018.

Джерела, література та посилання

  • Берёзкин Ю. Е. Голос дьявола среди снегов и джунглей. Истоки древней религии., Л.: Лениздат, 1987, 172 с., илл., — С. 66-67
  • Herbert Baldus, 'Curt Nimuendaju, 1883—1945', American Anthropologist, 1946 Vol. 48, pp. 238—243
  • Herbert Baldus review of Nimuendaju The Eastern Timbira. 1960 https://www.jstor.org/stable/663694
  • Born, Joachim, «Curt Unckel Nimuendajú — ein Jenenser als Pionier im brasilianischen Nord(ost)en», Wien, 2007.
  • Janet M. Chernela, The Wanano Indians of the Brazilian Amazon: A Sense of Space, University of Texas Press, 1993
  • Virginia Kerns, Scenes from the high desert: Julian Steward’s life and theory, University of Illinois Press, 2003
  • Claude Lévi-Strauss, Tristes tropiques, Plon, Paris, 1955
  • Georg Menchén, Nimuendajú. Bruder der Indianer, Leipzig 1979.
  • Günther F. Dungs, Die Feldforschung von Curt Unckel Nimuendajú und ihre theoretisch-methodischen Grundlagen, 1991.
  • Mércio Pereira Gomes The Indians and Brazil, University Press of Florida, 2000, 3rd edition.
  • Frank Lindner, Curt Unckel-Nimuendajú. Jenas großer Indianerforscher. Jena 1996.
  • Lúcia Sá, Rain forest literatures: Amazonian texts and Latin American culture, University of Minnesota Press, 2004
  • Welper, Elena M. «Curt Unckel Nimuendaju: um capítulo alemão na tradiçao etnografica Brasileira», 2002, TD PPGAS-MN/UFRJ.
  • Biblioteca Digital Curt Nimuendaju
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.