Кушнір Олег Володимирович
Оле́г Володи́мирович Кушні́р (30 листопада 1972 — 18 лютого 2015) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Кушнір Олег Володимирович | ||
|---|---|---|
.png.webp){kind=small} Сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
30 листопада 1972 Великодолинське | |
| Смерть |
18 лютого 2015 (42 роки) Дебальцеве | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014-2015 | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
.png.webp){kind=small} Гірська піхота | |
| Формування |
 | |
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg.png.webp){kind=small}
Життєвий шлях
Доброволець, пішов до лав ЗСУ добровольцем 18 березня 2014-го. Служив в одеській військовій частині, направлений до навчального центру «Десна». Головний сержант взводу, 128-ма окрема гірсько-піхотна бригада. Під час короткочасної відпустки у грудні 2014-го зустрічався з учнями Великодолинської ЗОШ № 2.
18 лютого 2015-го загинув у бою під Дебальцевим. За словами сестри, коли російські збройні формування вели обстріл блокпосту під Чорнухине з усіх видів зброї, Олегу у спину влучила розривна куля калібром 7,2-мм, він помер на місці.
Без Олега лишилися мама, дві сестри, дружина, двоє дітей — син 2004 р.н та донька 2010 р.н.
14 березня 2015-го похований в Великодолинському.
Нагороди
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
Джерела
- Кушнір Олег Володимирович // Книга пам'яті загиблих
- Небесна Гвардія[недоступне посилання з липня 2019]
- Указ Президента України від 3 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»