Кюнга Лекпа Юнне Г'ялцен

Кюнга Лекпа Юнне Г'ялцен Пел Санпо (тиб. ཀུན་དགའ་ལེགས་པའི་འབྱུང་གནས་རྒྱལ་མཚན་དཔལ་བཟང་པོ; 1308– 1330) — 9-й діші (імператорський наставник) Тибету в 1327—1330 роках.

Кюнга Лекпа Юнне Г'ялцен
тиб. ཀུན་དགའ་ལེགས་པའི་འབྱུང་གནས་
Народився 1308
Помер 1341
Діяльність політик
Вчителі Sangye Rinchen Gyaltsend
Відомі учні Sangye Rinchen Gyaltsend[1]
Посада Imperial Preceptord
Конфесія Тибетський буддизм і Сак'я
Рід Khön clan of Sakyad
Батько Санпопал
Мати Ra Lungpa Kün Ga Namkha Gyaltsend
Брати, сестри Кюнга Лотро Г'ялцен, Кюнга Г'ялцен Пелсанпо, Дампа Сонам Г'ялцен, Хацун Намхе Лекпа Г'ялцен, Q24832109? і Джам'ян Донйо Г'ялцен
У шлюбі з Pönmo Gendün Bumd
Діти Лачен Сонам Лодро, Sakya Dü Chö Labrang Pa Drakpa Gyaltsend і Sakya Lobpön Ma Sönam Bumd

Життєпис

Походив з аристократичного роду Чжамьянгон з клану Кхен. Син Санпопала, сак'я-трицзін (настоятеля) школи Сак'я і данса-ченпо (старшого теократичного очільника) Тибету, й Мачіг Йон Дагмо. Здобув класичну освіту школи Сак'я з тибетського буддизму. 1323 року при поділі батьківських володінь отримав ладран Лханкан та титул данса (настоятель-правитель).

1327 року після смерті брата Кюнга Лотро Г'ялцена призначається імператором Єсун-Темуром на посадудіші (імператорського наставника), що опікувався справами буддизму в імперії. 1328 року прибув до Ханбалику.

Невдовзі в імперії почалася боротьба за владу: за короткий проміжок змінилося декілька імператорів, що негативно позначилося на статусі діші. Під час такої боротьби імператор Хошіла 1329 року позбавив Кюнга Лекпа Юнне Г'ялцена посади діші, призначивши свого ставленика — Рінчен Драка. Проте смерть Хошіли призвела до повернення на трон Туг-Темура, який поновив Лекпа Юнне на посаді. Але той помер наступного року. Посадідіші отримав його брат Кюнга Г'ялцен Пелсанпо.

Примітки
  1. Tibetan Buddhist Resource Center — 1999.

Джерела
  • Shoju Inaba, 'The lineage of the Sa skya pa: A chapter of the Red Annals', Memoirs of the Research Department of the Toyo Bunko 22 1963
  • Luciano Petech, Central Tibet and the Mongols: The Yüan-Sa-skya period of Tibetan history. Rome 1990
  • Kurtis Schaeffer et al. (eds), Sources of Tibetan tradition. New York 2013
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.