Ханбалик

Ханбалик — назва столиці імперії Юань, сучасного Пекіна. Китайська назва міста — Даду (кит. 大都 Dàdū; велика столиця), вимовлялося монголами як Дайду[1][2] Тюркська назва міста «Ханбалик» перекладається як «Оселя хана»; Марко Поло транскрибував його як Камбала.

Історія

Юаньська столиця
План Даду

До монгольського вторгнення місто під назвою Чжунду служило столицею чжурчженьської імперії Цзінь. В 1215 році був взятий і спалений монголами, однак в 1264 році Хубілай вирішив відбудувати його під власну столицю. Будівництвом керували архітектори Лю Бінчжун і Амір ад-Дін.[3] У той же рік почалося зведення стін; будівництво ханського палацу велося з 1274 року. План забудови міста слідував класичним китайським конфуціанським канонами — «Чжоуським ритуалам» (周禮): по 9 вертикальних і горизонтальних осей; зліва — поклоніння предкам, праворуч — поклоніння Небу тощо.[4]

Після заснування династії Юань в 1271 році Хубілай-хан перейменував місто в Даду — «велику столицю»[5] яка стала центром імперії, хоча окремі роботи з будівництва велися аж до 1293 року. Попередня резиденція великого хана, Шанду, набула статусу літньої. В обох цих столицях за час свого перебування в Китаї подовгу бував венеціанський купець на службі у Хубілая Марко Поло.

Демонголізація

В 1368 році Чжу Юаньчжан, незабаром після проголошення себе першим імператором династії Мін в Нанкіні, відправився походом на Даду. Останній юаньскій імператор, Тоґон-Темур, втік до Шанду, а Чжу Юаньчжан, зайнявши місто, зрівняв із землею юаньскі палаци[6]. Саме місто було перейменовано в Бейпін. (кит. 北平 Běipíng, букв. «Умиротворена Північ»)[7] Пізніше, в період правління Юнле, третього імператора Мін, місто було значно розширено і перейменовано в Пекін, а в стінах юаньської столиці Даду зведене Заборонене місто. Залишки старих юаньскіх стін збереглися донині на північ від стін Мін; нині вони відомі як Тучен (кит. 土城, букв. земляна стіна)[8].

О, мій Дайду, що служив опорою всьому монгольського народу!

Моє місто, де я зимував! … Мій палац, побудований Хутухту, очеретовий палац, в якому проводив літо хубілган Сецен-хан, Кібунг-Шаньду — все відібрали китайці! А мені, Ухагату-хану, залишилося тільки погане ім'я — загравати з китайцями.

Усім народом побудований яшмовий Дайду, де я жив в зимовий час, прекрасний мій Дайду відібраний. Залишили мені, Ухагату-хану, тільки погане ім'я — ворогувавшого з китайцями.

— "Плач Тогон-Темура" [9]

Подальша історія імені

Незважаючи на офіційне перейменування міста китайцями, назва «Ханбалик» закріпилося серед монголів надовго після падіння юаньської династії; так, перед вторгненням в Китай вождь ойратів Есен-тайші звертався до монгольської знаті зі словами: «заберемо наш Ханбалик назад!»[10] Від монголів назву засвоїли росіяни, а від них і інші народи СНД.[11].

Сьогодні біля залишків старовинної стіни Даду існує відповідний парк Пекіна.

Примітки
  1. Rossabi, M., Khubilai Khan: His Life and Times , p 131
  2. Denis Twitchett, Herbert Franke, John K. Fairbank, in The Cambridge History of China: Volume 6, Alien Regimes and Border States (Cambridge: Cambridge University Press , 1994), p 454.
  3. People's Daily Online: The Hui ethnic minority
  4. «明 史 纪事 本末», «纲 鉴 易 知 录» 卷八
  5. The New Encyclopædia Britannica (Encyclopædia Britannica, Chicago University of, William Benton, Encyclopædia Britannica), p 2
  6. Ebrey, Patricia Buckley. The Cambridge Illustrated History of China . Cambridge: Cambridge University Press, 1999. ISBN = 0-521-66991-X
  7. Susan Naquin, Peking: Temples and City Life, 1400—1900 , p xxxiii
  8. beijing / dadu / Beiхjing This Month — Walk the Ancient Dadu City Wall. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 24 грудня 2014.
  9. Цит. по: Золоте сказання // Історія в працях учених лам. [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]]: КМК, 2005. — ISBN 5-87317-255-2 — с. 39
  10. Ming shi, pp.328
  11. Выписка, составленная в Посольском приказе, о путях в Цинскую империю [Report about the routes from Russia to the Qing Empire, compiled by Russia's Foreign Office]. 1674, не ранее 17 июля. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 24 грудня 2014. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.