Кібенок Віктор Миколайович

Ві́ктор Микола́йович Кібено́к (нар. 17 лютого 1963(19630217), смт Іванівка — 11 травня 1986, Москва) — один з перших ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року. Лейтенант внутрішньої служби. Герой Радянського Союзу.

Віктор Миколайович Кібенок
Народився 17 лютого 1963(1963-02-17)
смт. Іванівка, Іванівський район (Херсонська область), Херсонська область, Українська РСР, СРСР
Помер 11 травня 1986(1986-05-11) (23 роки)
Москва , Російська РФСР, СРСР
Поховання Митинський цвинтар
Країна  СРСР
Діяльність Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, пожежник
Військове звання лейтенант і Military ranks, special ranks and class rates in Russiad
Нагороди
Зірка «За мужність»

Народився 17 лютого 1963 року в селищі Іванівка Іванівського району Херсонської області.

У 1984 році закінчив Черкаське пожежно-технічне училище МВС СРСР. Служив Начальником караулу 6-ї воєнізованої пожежної частини Управління внутрішніх справ Київського облвиконкому по охороні міста Прип'ять. Разом з іншими пожежниками брав участь в гасінні пожежі на ЧАЕС у перші години після вибуху. Отримав велику дозу радіації, був доправлений до 6-ї клінічної лікарні в Москву, де і помер 11 травня 1986 року. Похований на Митинському цвинтарі.

26 квітня 1986 р. приблизно в 1 год. 23 хв. 47 с. на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор. В результаті вибуху виникло понад 30 осередків пожежі, порушилася обшивка реактора та завалилася частина споруди машинного залу. Перший караул пожежної частини з охорони АЕС під командуванням лейтенанта Володимира Правика прибув до місця катастрофи менше ніж за три хвилини після тривожного сигналу. Вогонь став поширюватися у бік сусіднього третього блоку, загрожуючи дістатися машинної зали, в якій біля кожної турбіни стояли великі ємності з маслом, а також захопити кабельні тунелі, що призвело б до порушення системи управління і захисту всієї станції.

Через п'ять хвилин після першого караулу на допомогу прибув підрозділ СВПЧ-6 на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. У другу розвідку вони пішли удвох з В. Правиком з яким разом навчалися у Черкаському пожежно-технічному училищі МВС СРСР. Найстрашнішим випробуванням у боротьбі з вогнем стало розпечене бітумне перекриття машинної зали. І це був реальний нестерпний біль. Пожежники брали рукавицями шматки графіту, який залишився після вибухів, і скидали його з даху. Ступаючи в розплавлений бітум, затоптували  невеликі вогнища. Кипляча маса заливала ноги, і потім шкіра сходила разом з чоботами. Розвідка  В. Правика і В. Кібенка стала розвідкою боєм і поклала початок перемозі пожежників над вогнем і атомом.[1]

Увічнення пам'яті
Погруддя Віктора Кібенка, Меморіальний комплекс жертв Чорнобильської катастрофи в Києві, 29.06.2019
Меморіал Героям Чорнобиля в Черкаському інституті пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля

У Кінематографі

Згадується у документальному фільмі «Чорнобиль: Два кольори часу» (Укртелефільм, 1986—1988).

Нагороди

Джерела

Примітки
  1. Черкаський інститут пожежної безпеки - Історія інституту (випускники)
  2. Єренкова С. І полетіли в небо голуби – Науково-освітній портал ДСНС України. 29.04.2006
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.