Іванівка (Іванівський район, Херсонська область)
Іва́нівка — селище міського типу Генічеського району Херсонської області, колишній районний центр. З 2018 р. — центральна садиба Іванівської ОТГ.
смт Іванівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Херсонська область |
Район/міськрада | Генічеський район |
Код КАТОТТГ: | |
Основні дані | |
Засноване | 1820 |
Статус | із 1956 року |
Площа | 10,439 км² |
Населення | ▼ 4507 (01.01.2017)[1] |
Густота | 451 осіб/км² |
Поштовий індекс | 75402 |
Телефонний код | +380 5531 |
Географічні координати | 46°42′36″ пн. ш. 34°32′59″ сх. д. |
Висота над рівнем моря | 39 м
|
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Сірогози |
До станції: | 36 км |
До обл. центру: | |
- автошляхами: | 170 км |
Селищна влада | |
Адреса | 75400, Херсонська обл., Іванівський р-н, смт. Іванівка, вул. Соборна, 1а |
Голова селищної ради | Дебелий Віктор Олексійович |
Карта | |
Іванівка | |
Іванівка | |
Історія
Казенне село Іванівка засноване у 20-х роках XIX століття (1820 р.?) вихідцями із Рубанівської волості, сіл Білозерки, Великої і Малої Лепетихи, Шульгівки та інших. Переселенців у неозорі безводні степи привабили незаймані родючі землі та наявність природної водойми — балки.
Першими поселенцями були Іван Іващенко, Іван Братищенко та Іван Черепаха, що почали селитися навколо балки Конджагали (Калги). З 1829 року у складі Рубанівської волості Дніпровського повіту Таврійської губернії. В 1864 р. в Іванівці налічувалося 270 дворів і мешкало 956 осіб чоловічої та 1012 жіночої статі. Діяла православна церква
Перші визвольні змагання
Навіть після поразки Перших Визвольних Змагань на території Іванівки та в її околицях діяли загони українських повстанців, що чинили постійні напади на чекістів та червоногвардійців, а також на білогвардійців. Повстанці намагались за всяку ціну зірвати збір продподатку, аби позбавити червоних можливості знищити села голодом; «білим» — заважали проводити примусові мобілізації. На цьому терені повстанці розділились на дві групи, кожна з яких була озброєна кулеметами. Під час одного з нападів на Іванівку у березні 1921 року повстанці змогли вбити 7 партійних активістів та перешкодили вивезенню з села возів з награбованим.[2]
Післявоєнний період
У 1956 році Іванівку віднесено до категорії селищ міського типу.
У 1933 році в Іванівці була відкрита лікарня на 20 ліжок, а в 1941 році були відкриті лікарні в селах Агаймани та Благодатне.
До 1940 року повністю було ліквідовано неграмотність. В районі працювало 45 шкіл. Під час проведення укрупнення сільськогосподарських районів у період з 30 грудня 1962 року по 4 січня 1965 року Іванівський район був реформований у Нижньосірогозький, після чого з карти взагалі зникло 67 сільських населених пунктів. Після тієї територіальної реформи залишилося близько 25 сіл. Зараз чотирнадцяти сільським та одній селищній радам підпорядковано 28 населених пунктів.
12 червня 1963 р. в Іванівці було відкрите училище механізації сільського господарства № 15 (з 2003 року — професійний аграрний ліцей).
Видатні уродженці
- Кібенок Віктор Миколайович — ліквідатор аварії на ЧАЕС, Герой Радянського Союзу.
- Костенко Анатолій Олександрович (1920—1996) — український живописець.
- Дереза Павло Павлович — місцевий краєзнавець та просвітитель, автор низки краєзнавчих розвідок із історії Іванівського району та рідного селища.
- Ящишин Іван Євстафійович (1969—2019) — солдат Збройних сил України учасник російсько-української війни[3].
Персоналії
- Скрипець Марія Василівна — учителька Іванівського ліцею № 1 Іванівської селищної ради, заслужений учитель України[4].
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- Державний архів Херсонської області: ф. Р-1111, оп. 1, д. 7.
- Ящишин Іван Євстафійович («Соліст»)
- Указ президента України 254—2020
Джерела
- Дереза П. П. Іванівського краю історія жива. Мелітополь: «Люкс», 2010 р.