Кібіров Тимур Юрійович

Тимур Юрійович Кібіров (ос. Къибирты Тимур Юрийы фырт, нар. 15 лютого 1955, Шепетівка, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР) — російський поет-концептуаліст, перекладач. Лауреат премії «Поет» (2008), Премії Уряду РФ (2011).

Кібіров Тимур Юрійович
Народився 15 лютого 1955(1955-02-15) (66 років)
Шепетівка
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність поет
Alma mater Московський державний обласний університетd
Мова творів російська[1]
Роки активності 1980 — тепер. час
Сайт: kibirov.poet-premium.ru

 Кібіров Тимур Юрійович у Вікісховищі

Біографія

Тимур Кібіров (справжнє прізвище Запоєв) народився 15 лютого 1955 року в осетинській родині. Батько — офіцер Радянської армії. Мати — вчителька в середній школі.

Закінчив історико-філологічний факультет МОПІ. У 1998 році був головним редактором видання «Пушкін». Працював на телекомпанії НТВ та радіостанції «Культура». Перекладав вірші Ахсара Кодзаті з осетинської мови (з підрядника).

З 1995 року — член російського Пен-центру (вийшов у 2017 році). З 1997 року член редакційної ради журналу «Літературний огляд».

Творчість

Публікувався в самвидаві. Дебютував у пресі наприкінці 1980-х років. Його поезію відносять до постмодернізму, соц-арту і концептуалізму. Для Кібірова характерно пересмішництво, пародія, орієнтація на приховане і відкрите цитування як класичної літератури, так і радянських, ідеологічних або рекламних штампів.

Андрій Льовкін так висловився про творчість Кібірова:

Тимур Кібіров — найтрагічніший російський поет останніх десяти років (як мінімум, враховуючи і Бродського).

Творчості Тимура Кібірова властивий епічний розмах. Ось як говорить про це Олена Фанайлова:

Кібіров — один з небагатьох сучасних поетів, який регулярно пише поеми й просто дуже довгі розповідні вірші. А це велике мистецтво, поколінням російських постмодерністів практично втрачене. Тобто у Кібірова є тяга до епічного розмаху.

З другої половини 1990-х років він відходить від актуальної громадянської тематики. У його зрілій поезії і прозі знаходять актуалізацію євангельські теми, явно виражене пушкінське начало: «У нього пушкінські інтимності і задушевні ніжності, пушкінська велелюбність» (Євген Єрмолін)[2].

У 2008 році Тимур Кібіров став лауреатом премії «Поет». Як приз він отримав $50 тис.

У 2011 році нагороджений премією Уряду Російської Федерації за ліричну збірку «Вірші про кохання».

Основні публікації

Тимур Кібіров читає свої вірші у 2011 році
  • Общие места. — М.: 1990 
  • Календарь. — Владикавказ: 1991 
  • Стихи о любви. — М.: 1993 
  • Сантименты: Восемь книг. — Белгород: 1994.- 384 с.  — ISBN 5-8489-0001-9
  • Когда был Ленин маленьким. — СПб.: 1995 
  • Парафразис. — СПб.: 1997 
  • Памяти Державина. — СПб.: Искусство, 1998. — 256 с. ISBN 5-210-01526-2 
  • Избранные послания. — СПб.: 1998 
  • Интимная лирика. — СПб.: 1998 
  • Нотации: Книга новых стихотворений. — СПб.: 
  • Пушкинский фонд, 1999. — 72 с. ISBN 5-85767-009-8 
  • Улица Островитянова. — М.: 2000 
  • Юбилей лирического героя. — М.: Проект ОГИ, 2000. — 48 с. 
  • Amor, exil. — СПб.: Пушкинский фонд, 2000. — 64 с. 
  • «Кто куда, а я — в Россию». — М.: Время, 2001. — 512 с. 
  • Шалтай-болтай. — СПб.: Пушкинский фонд, 2002. — 56 c. ISBN 5-89803-103-0 
  • Стихи. — М.: Время, 2005. — 856 с. ISBN 5-9691-0031-5 
  • Кара-барас. — М.: Время, 2006. — 64 с. ISBN 5-9691-0098-6 
  • На полях «A Shropshire lad». — М.: Время, 2007. — 192 с. ISBN 978-5-9691-0234-7 
  • Три поэмы. — М.: Время, 2008. — 128 с. ISBN 978-5-9691-0312-2 
  • Стихи о любви. — М.: Время, 2009. — 896 с. ISBN 978-5-9691-0372-6 
  • Греко- и римско-кафолические песенки и потешки. 1986—2009. — М.: Время, 2009. — 80 с. ISBN 978-5-9691-0448-8 
  • Лада, или Радость. — М.: Время, 2010. — 192 с. ISBN 978-5-9691-0568-3 
  • Избранные поэмы. — М.: ИГ Лениздат, 2013. — 128 с. ISBN 978-5-4453-0210-0 
  • См.выше. — М.: Время, 2014. — 80 с. — (Поэтическая библиотека) ISBN 978-5-9691-1182-0 
  • Муздрамтеатр. — М.: Время, 2014. — 80 с. — (Поэтическая библиотека) ISBN 978-5-9691-1258-2 
  • Время подумать уже о душе: 2014—2015 (своевременная книжка). — СПб.: Пушкинский фонд, 2015. — 188 с. ISBN 978-5-89803-246-3

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Ермолин Е. Мультиверс. Литературный дневник. Опыты и пробы актуальной словесности. М.: Совпадение, 2017. — ISBN 978-5-9909157-0-1. — С. 172—194

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.