Кікар га-Шаббат

Кікар га-Шаббат (івр. כיכר השבת‎, букв., «Площа Шаббату (Шабаша)»; відома в громаді харедім як Кікар га-Шаббос) — головне перехрестя, що з'єднує п'ять вулиць в Єрусалимі, між районами Меа Шеарім і Ґеула: вулицю Єхезкель з півночі, вулицю Малкей Ісраель із заходу, вулицю Меа Шеарім зі сходу, вулицю Штрауса з південного сходу та вулицю Їша'аягу з південного заходу[1].

Кікар га-Шаббат
 Ізраїль
Населений пункт Єрусалим
Загальні відомості
Координати 31°47′18″ пн. ш. 35°13′06″ сх. д.
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap ↑1381350 ·R (Єрусалим)
Мапа
 Кікар га-Шаббат у Вікісховищі

З перших років існування Держави Ізраїль це перехрестя стало місцем конфліктів між релігійними та світськими євреями щодо питань дотримання шаббату. Мітинги та протести, що проводяться в цьому місці, іноді завершувалися насильством. Завдяки своєму центральному розташуванню перехрестя також є місцем для громадських та святкових заходів, таких як другий хакафа (ритуальні танці з Торою), що відбувається у ніч після Сімхат Тори.

Історія

Напруга між євреями-харедім і світським рухом зросла під час періоду британського мандату. Однією з домінуючих точок конфлікту було порушення шаббату євреями, які їздили на своїх транспортних засобах по околицях у шаббат. Розвинулася «Шаббатна війна», під час якої компанії пропонували громадський транспорт і продавали сільськогосподарську продукцію в шаббат. Це змусило організацію «Га-Еда Га-Харедіт» заборонити продукцію кооперативу «Тнува».

У червні 1948 року військова поліція жорстоко розігнала масові протести проти порушення шаббату. Після війни ситуація стала більш чутливою. Найпряміший шлях від Мандельбаумських воріт (головний військовий пост на кордоні розділеного Єрусалиму) до старого сиротинця Шнеллера (який став центром постачання єрусалимських військових частин) проходив прямо через головні квартали євреїв-харедім, а також через кікар га-Шаббат. Часті проїзди військових машин цими районами в шаббат був відправною точкою для багатьох протестів. Рішення театрів «Едісон» та «Іден» відкриватися після обіду в шаббат стало ще одним болючим моментом.

Влітку 1950 року протести посилилися і центр перемістився до того, що зараз відоме як кікар га-Шаббат. Суботні протести на перехресті часто розпочиналися членами «Нетурей карта», які виступали проти сіонізму і відкидали авторитет світської держави. Перехрестя регулярно проїжджала військова техніка. Згодом перехрестя було закрито для автомобілів на шаббат і єврейські свята. Тнувська молочна фабрика, розташована неподалік від перехрестя, отримувала вантажі молока з населених пунктів поблизу Єрусалима в шаббат, а також у будні. Демонстранти-харедім прийняли тактику, відому як «Фред» на честь одного з лідерів громади. Демонстранти заповнили вулицю людьми і марширували взад-вперед, змушуючи техніку повільно рухатися крізь натовп. Групи молодих чоловіків-харедім лаялися і кидали каміння у водіїв, що призвело до втручання поліції.

12 серпня 1950 року три вантажівки молоді з руху «Гашомер Гацаїр» прибули на демонстрацію, що призвело до заворушень і дій поліції. Демонстрації тривали кожного суботнього дня, протягом цього й наступного літа. У 1965 році перехрестя було офіційно закрито для руху на шаббат, хоча воно вже було закрито де-факто роками раніше[2].

Виноски
  1. 31.78835,35.218564 - Google Maps. Maps.google.com. 1 січня 1970. Процитовано 5 серпня 2010.
  2. 'נטורי קרתא' והפגנות השבת בירושלים ב 1950-1948 - רקע ותהליכים. Lib.cet.ac.il. Процитовано 5 серпня 2010.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.