Кінематичні змінні Мандельштама

Кінематичні змінні Мандельштама — три скалярні релятивістські інваріантні величини, що зберігаються в процесі розсіяння двох елементарних частинок з утворенням двох нових або збереженням двох старих елементарних частинок, або в процесі розпаду однієї елементарної частинки на три. Зазвичай ці змнні позначаються як . Їх було введено Стенлі Мандельштамом у 1958 році.[1] Процес розсіяння можна повністю описати, якщо задати значення лише двох змінних Мандельштама, кожна із них дорівнюватиме квадрату повної енергії котроїсь із пар частинок у системі відліку, де їх центр мас перебуває в спокої.[2]

На цій діаграмі, дві частинки рухаються із імпульсами p1 і p2, після взаємодії (розсіяння) розлітаються дві частинки з іншими імпульсами (p3 і p4).

Визначення

Розглядається процес розсіяння двох елементарних частинок з векторами енергії-імпульсу   і утворенням після взаємодії двох нових чи збереження двох старих елементарних частинок з векторами енергії-імпульсу . Залежність між енергією і масою мають вигляд:

,

де  метричний тензор.

У метриці Мінковського з сигнатурою (1, -1,-1,-1)

,

або ж в релятивістських одиницях :

.

Тут  — тривимірний імппульс i-тої частинки.

Тут  — індекс елементарної частинки. Збереження кожної компоненти енергії-імпульсу представляється рівнянням: . Із цієї рівності можна отримати три змінних Мандельштама в релятивістських одиницях:

Властивості

Змінні Мандельштама пов'язані рівністю:

.  

Для доведення використаємо дві інші рівності:

  • Збереження 4-імпульсу:

Таким чином:

Просумувавши і підставивши квадрати мас:

Останні чотири доданки дорівнюють нулю в силу збереження 4-імпульсу:

Отже:

Діаграми Фейнмана

Літери також використовуються в означенні каналів розсіяння -канал (просторовий канал), -канал (часовий канал), -канал. Ці канали відповідають різним діаграмам Фейнмана чи різним можливим типам розсіяння, в якому взаємодія відбувається завдяки обміну проміжними (іноді їх називають віртуальними) частинками, чиї квадрати 4-імпульсів дорівнюють , відповідно.

-канал
-канал
-канал
:

Наприклад, -канал відповідає розсіянню, в якому частинки 1 і 2 об'єднуються у проміжну частинку, яка врешті розпадається на частинки 3, 4: -канал є єдиним способом виявити резонанси і нові нестабільні частинки за умови, що їхній час життя є достатньо довгим для прямого детектування. -канал відповідає процесу, в якому частинка 1 випромінює проміжну частинку і стає в кінці частинкою 3, в той час як частинка 2 поглинає цю проміжну частинку і стає частинкою 4. -канал — це -канал, у якому частинки 3 і 4 помінялися місцями.

Примітки

  1. Mandelstam, S. (1958). Determination of the Pion-Nucleon Scattering Amplitude from Dispersion Relations and Unitarity. Physical Review 112 (4). с. 1344. Bibcode:1958PhRv..112.1344M. doi:10.1103/PhysRev.112.1344. Архів оригіналу за 28 травня 2000. Процитовано 20 квітня 2016.
  2. Займан, Дж. (1971). Современная квантовая теория. Москва: Мир. с. 288 с.

Література

  • Займан Дж. Современная квантовая теория. — М.: Мир, 1971. — 288 с.
  • Perkins, Donald H. (2000). Introduction to High Energy Physics (4th ed.). Cambridge University Press. ISBN 0-521-62196-8.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.