Кіпр (римська провінція)
Кіпр — став римською провінцією з 58 до н. е. Згідно зі Страбоном, острів був приєднаний до володінь Риму тому, що Публій Клодій Пульхр підтримав повстання проти Птолемеїв. Відомий стоїк і строгий прихильник конституційної форми правління Катон Молодший був посланий керувати приєднанням Кіпру і встановити там систему Римського права. Він захистив Кіпр від землеробських податків, що терзали провінції часів Римської республіки.
| Кіпр | |
| Дата створення / заснування | 58 до н. е. |
|---|---|
| Держава |
Стародавній Рим і  Візантійська імперія |
| Столиця | Пафос |
| У межах геооб'єкта | Кіпр |
| Замінений на | Кіпр (фема) |
| На заміну | Елліністичний Єгипет |
| Час/дата припинення існування | 688 |
 | |
.png.webp)
Після завершення громадянської війни, яка фактично поклала кінець Римської Республіки, Марк Антоній віддав острів Клеопатрі. Проте незабаром, після поразки Марка Антонія в битві при Акції (31 до н. е.), Кіпр, разом з Єгиптом, знову ввійшов до складу римської держави. У 22 до н. е.. Кіпр став сенатської провінцією.
Pax Romana лише двічі порушувався на Кіпрі за три століття, під час яких він був римською провінцією.
Перше серйозне повстання відбулося в 115—116 роках і було організовано євреями, натхненними надіями на Месію. Його ватажком був такий собі Артеміон, єврей з еллінізованим ім'ям, що практикувалось в тих часах. Острів зазнав великих втрат у цій війні; вважається що було вбито 240 000 грецьких і римських поселенців, хоча, найімовірніше, це число сильно завищено. Після того, як війська були послані і повстання придушене, ввели закон, що забороняє євреям сходити на Кіпрську землю навіть у разі корабельної аварії.
Друге повстання спровокував у 333—334 роках Калоцерій, який виступав проти Костянтина I. Воно завершилося з прибуттям на острів військ під проводом Флавія Далматія і смертю Калоцерія.
На початку IV століття кілька землетрусів призвели до руйнування Саламіна, що разом з голодом і посухою майже спустошили острів.