Кір (Сирія)

Кір, рідше Кірра (дав.-гр. Κύρρος дав.-гр. Κύρρος лат. Cyrrhus араб. حوروس‎ Небі-Хурі) — античне місто в північній Сирії, на шляху з Антіохії до Зевгма. Було назване на честь однойменного македонського міста; за поширеною легендою (починаючи з VI ст.) — на честь перського царя Кіра.

Римський міст у Кірі (нині Небі-Хурі), через річку Афрін (споруда III в. н. е.)
Кір
Культура елліністичний період
Держава  Сирія
Адміністративна одиниця Халеб
 Кір у Вікісховищі

Кірський амфітеатр діаметром 115 м — один з найбільших римських амфітеатрів на території нинішньої Сирії

Місцезнаходження

Руїни Небі-Хурі лежать серед оливкових гаїв за 70 км на північний захід від Алеппо і за 28 км на північ від Аазаза, поблизу кордону з Туреччиною. Найближчий населений пункт, село Dayr Sawwan, розташоване за 6 км від археологічного місця. У двох кілометрах від нього збереглися два мости споруджені римлянами (III в. н. е.) — найближчий, що перетинає річку Сабун, позначав східний кордон античного міста, другий міст був побудований через річку Афрін.

Історія

Кір був заснований македонським полководцем Антигоном I близько 300 м до н. е., або на початку III ст. до н. е. Селевкідами. У 64 році до н. е. Кір був завойований Гнеєм Помпеєм і був облаштований як форпост для боротьби римлян із парфянами. Сасаніди розграбували Кір у 256 р. У пізні часи в Кірі шанувалися мощі мучеників Косми і Даміана. Місто розцвіло в епоху Візантійської імперії, ставши центром провінції Киррестика зі своїм єпископом. При Феодориті Кирському Кир став улюбленим місцем паломництва. Незважаючи на зміцнення, шо розпочав Юстиніан в VI столітті, місто впало під натиском арабів в 637 р. За часів хрестових походів аж до 1150 року Кір був частиною Едеського графства. У 1150 місто було завойоване сельджуцьким Атабеком Нур ад-Дін Махмудом. Під владою зангідськіх атабеків місто поступово занепало і було залишене жителями. Від православних храмів нині збереглися руїни, які не підтримуються як музейні артефакти.

Археологічні розкопки в Кірі велися в 1952—1993 рр. групою французьких археологів під керівництвом Эдмона Фрезуля[1].

Єпископи Кірські
  • Сиріцій (325—341)
  • Авгарій (341—359)
  • Астерій (359—381)
  • Ісидор (381—423)
  • Феодорит (423—457)
  • Іоанн I (475—484)
  • Сергій I (512—532) монофізит

Сіро-яковитські єпископи
  • Іоанн II (630)
  • Вакх (793)
  • Соломон (798—817)
  • Сергій II (817—818)
  • Авраам (818—845)
  • Ілля (845)
  • Аарон (845—846)
  • Ісаак I (846—873)
  • Сергій III (878—883)
  • Гавриїл (897—909)
  • Ісаак II (909—922)
  • Киріак (922—935)
  • Іоанн III (965—985)
  • Андрій (985—1003)
  • Кирило (1003—1030)

Знамениті жителі

Примітки
  1. Massih, Jeanine Abdul. Le Theatre de Cyrrhus d'apres les archives d'Edmond Frezouls / Institut Francais du Proche-Orient // Cyrrhus. — White Levy Program for Archaeological Publications - Harvard University, 2012. — Livr. 1 (22 février).
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.