Кітновський Олексій Володимирович

У часі війни — військовослужбовець 51-ї окремої механізованої бригади.

Пiсля поранення в зоні бойових дій Олексiй лiкувався у вiйськовому госпіталі, та був переведений до тубдиспансеру — підозра на туберкульоз. Там його забив до напiвсмертi місцевий наркозалежний хворий. Пiсля 12 днів перебування в комi Олексiй помер у лікарні швидкої допомоги міста Миколаєва.

Похований 15 вересня 2014-го на кладовищі Гаразджа, Луцький район.

Без Олексія лишились мама Світлана Сергіївна, дружина Тетяна та дочка Ганна.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• 17 липня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
• «За жертовну любов до своєї Вітчизни, відданість, доблесть і звитягу» — відзнакою 51-ї ОМБр «За мужність та відвагу» (посмертно).

• Кітновський Олексій Володимирович
• Нагороди військовим^{[недоступне посилання з липня 2019]}