Лавренко Євген Михайлович

Закінчив природниче відділення Харківського університету (1922). Тут він вступає у природоохоронну організацію — Харківське товариство любителів природи, очолюване піонером охорони природи В. І. Талієвим.

З 1921 до 1928 працював у Харківському ботанічному саду, з 1926 до 1929 — в Харківському інституті охорони природи, з 1929 — в Харківському сільськогосподарському інституті, з 1931 — професор цього інституту; з 1934 — в Ботанічному інституті АН СРСР.

Євген Михайлович Лавренко брав участь в організації заповідників «Хомутовський степ», «Михайлівська цілина», охорони унікального дендропарку в Кременчуці.

У 1957 р. він очолює групу відомих радянських вчених (В. Г. Гептнер, С. В. Кириков, О. М. Формозов та ін.) з розробки плану географічної мережі заповідників СРСР, який був опублікований в 1958 р. в бюлетені «Охорона природи і заповідна справа в СРСР». Попри те, що деякі пропозиції вчених так і не були втілені в життя, ця праця дала великий поштовх у розвитку заповідної справи в СРСР.

Вчений неодноразово виступає на захист заповідників. У травні 1972 р., разом з іншими вченими, він пише листа до ЦК КПУ з пропозицією передати Асканію-Нова з ведення ВАСГНІЛ до АН УРСР.

10 років очолював Всесоюзне ботанічне товариство(з 1963 до 1973).

Основні праці по рослинності степів і пустель СРСР, МНР і частково КНР (географія та екологія окремих видів, типологія рослинності, ботаніко-географічні закономірності). Розробив зональний і провінційний поділ степів і пустель Євразії і Північної Африки. Низка робіт присвячені районуванню, картографуванню рослинності (карти світу, окремих материків, СРСР в цілому і його окремих частин) і загальних питань біогеоценології (ввів поняття про фітогеосферу як частину біосфери).

Досліди з районування й картування рослинності, нова класифікація степової рослинності СРСР; численні праці з геоботаніки України, зокрема про степи й болота. «Нарис рослинності України» (в зб. «Ґрунти України», 1930), «Леґенда до карти рослинності УРСР» (1938 разом з Ю. Клеоповим), «История флоры и растительности СССР по данным современного распространения растений» в кн. «Растительность СССР» (1938), «Степи СССР» (там же, т. 2, 1940) й ін.

Двічі удостоєний премії АН СРСР ім. В. Л. Комарова (1950, 1963). Нагороджений 2 орденами Леніна, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня та медалями.

• Степи СССР, в кн.: Растительность СССР, т. 2, М. ≈ Л., 1940;
• Степи Евразиатской степной области, их география, динамика и история, в сборнике: Вопросы ботаники, т. 1, М. ≈ Л., 1954;
• Основные черты ботанической географии пустынь Евразии и Северной Африки, М. ≈ Л., 1962.
• Лавренко Е. М., 1971. Генофонд растительного мира СССР // Ресурсы биосферы на территории СССР. Научные основы их рационального использования и охраны, М.: Наука.
• Лавренко Е. М., 1971. Об охране ботанических объектов в СССР // Вопросы охраны ботанических объектов, Л.: Наука.
• Лавренко Е. М., Денисова Л. В., 1971. Охрана и организация изучения редких и исчезающих видов растений // Ресурсы биосферы на территории СССР. Научные основы их рационального использования и охраны, М.: Наука.
• Грибова С. А., Исаченко Т. И., Лавренко Е. М. Растительность Европейской части СССР. — Ленинград : «Наука», 1980. — 236 с.

• Дослідники природи сходу України

• Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969—1978. (рос.)
• Большой Энциклопедический словарь. 2000. (рос.)
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.

• Котов M. I., 1971. Є. М. Лавренко // Український ботанічний журнал, № 2.
• Александрова В. Д. и Карамышева З. В., Е. М. Лавренко (к 70-летию со дня рождения и 50-летию научной деятельности), «Ботанический журнал», 1970, т. 55, № 5, с. 735≈61 (список работ).

• Київський еколого-культурний центр (рос.)