Лазаревський Борис Олександрович
Лазаревський Бори́с Олекса́ндрович (26 березня (7 квітня) 1871, Полтава — 24 вересня 1936, Париж) — український письменник. Син історика України Олександра Лазаревського.
| Борис Олександрович Лазаревський | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | Борис Олександрович Лазаревський | |||
| Народився |
26 березня (7 квітня) 1871 Полтава | |||
| Помер |
24 вересня 1936 (65 років) Париж | |||
| Поховання | Cimetière parisien de Thiaisd | |||
| Громадянство |
 Російська імперія →  УНР →  Франція | |||
| Національність | українці | |||
| Діяльність | прозаїк | |||
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка (1897) | |||
| Мова творів | українська, російська | |||
| Роки активності | 1894–1936 | |||
|
| ||||
Життєпис
Після закінчення юридичного факультету Київського університету (1897) служив у військово-морському суді в Севастополі, пізніше — у Владивостоці. Почав друкуватися 1894 року в газеті «Киевлянин». З 1920 року — в еміграції; співпрацював з російськими емігрантськими виданнями. Перша збірка оповідань — «Забуті люди» (Одеса, 1899). У 1900-х роках був автором «Журналу для всіх», «Ниви», «Русского богатства» та інших видань.
На початку 1917 призначений секретарем навчального відділу Головного морського штабу в Петрограді. Після Лютневої революції 1917 обіймав різні посади на Чорноморському флоті. У 1918 році — у розпорядженні Українського військового прокурора та офіцер для доручень при військовому міністрі Української держави. У 1919 році за Директорії УНР служив у Севастополі, Миколаєві та Херсоні.
У 1920–1921 перебував у Батумі, згодом емігрував. Жив у Стамбулі, Празі, Берліні, Парижі. Займався літературною діяльністю, друкувався у часописах «Українське слово», «Морськой сборник», «Студенческие годы» та інших. Вів рубрику «Шматочки минулого» в газеті «Тризуб».
Твори
- Собрание сочинений, 2 изд., т. 1-7, СПб, 1911–1916;
- Три тополя, 2 изд., Петербург, 1915;
- Во время войны, Петербург, 1915;
- Целая жизнь, Петербург, 1917;
- Вэня (История одной женской души), Петербург, 1917;
- Душа женщины, Берлин, 1921;
- Птицы ночные, Париж, 1921;
- Темная ночь. Рассказы 1919–1922, Берлин, 1923;
- Яша, 2 изд., М., 1928.
Низка оповідань і повістей написані українською мовою: «Святе місто» (1902), «Земляки» (1905) та інші.
Джерела та література
- П. Г. Усенко. Лазаревський Борис Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 23. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Лазаревський, Борис Олександрович — Історія Полтави
- Піскун В. М. «Землякам політика, а мені здається треба вперед культура і література» (Листи Бориса Лазаревського до Микити Шаповала)[недоступне посилання з червня 2019] // Сумський історико-архівний журнал. — 2010. — № VIII–IX
- Сотник Борис Олександрович Лазаревський (1871—1936)