Лазаревський Олександр Матвійович

Лазаревський Олександр Матвійович (8 (20) червня 1834, Гирявка — 31 березня (13 квітня) 1902, Київ) — видатний український історик, генеалог, джерелознавець та видавець. Організатор національної архівної справи. Перший дослідник адміністративно-судового устрою Гетьманщини. Редактор кількох видань журналу Кіевская старина.

Олександр Матвійович Лазаревський
рос. Александр Матвеевич Лазаревский
Народився 20 червня 1834(1834-06-20)
Гирявка
Помер 13 квітня 1902(1902-04-13) (67 років)
Київ
Країна Російська імперія
Діяльність історик
Alma mater Петербурзький університет
Галузь джерелознавство, генеалогія
Роботи у Вікіджерелах
 Лазаревський Олександр Матвійович у Вікісховищі

Праправнук сотника Красноколядинського Леонтія Лащинського. Близький знайомий та один із перших біографів поета Тараса Шевченка.

Життєпис

Народився у селі Гирявка Конотопського повіту Чернігівської губернії в сім'ї службовця з дрібнопомісних дворян, предки якого належали до козацько-старшинського роду Лазаревських та Лащинських. Тут він прожив до 7 років.

Сім'я у Лазаревських була велика і через брак коштів не було змоги мати учителя вдома для юного Олександра . Через це його 1842 року відвезли до старшого брата Федора, який в той час був студентом Харківського університету.

1844 поступив на навчання в перший клас Конотопської повітової школи, де провчився до 1846 року. У лютому 1850 року Лазаревський прийнятий до 3 класу Другої Петербурзької гімназії.

1 серпня 1854 року Олександр Матвійович вступив на історично-філологічний факультет Петербурзького університету. У 1858 році закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету. 15 вересня 1859 р. він був зачислений канцелярським урядовцем до Петербургського Губернського правління, але менше ніж через рік, 22 червня 1860 року перейшов урядовцем до Археографічної комісії, яка тоді існувала при Департаменті Міністерства народної освіти.

Два портрети Олександра Лазаревського - 1858 і 1865 роки

12 листопада 1861 року Лазаревский обраний членом губернського статистичного комітету, що на той час були єдиною інституцією по губерніях, де могла проводитись науково-дослідницька робота з вивчення історії, етнографії та статистики відповідних регіонів.

7 червня 1865 року Лазаревського призначено на посаду губернського секретаря «по крестьянским делам Присутствия», а 21 червня того ж року й на посаду секретаря Чернігівського губернського статистичного комітету. В цей час він міг узятися за наукову та архівну працю і розгорнув її в широкому масштабі.

У вересні 1865 р. Лазаревський одружився з Катериною Федорівною Лащинською, яка була його сусідкою по Гирявці та родичкою по матері. Через це довелось просити дозволу на шлюб у архієрея.

Працюючи в архіві Чернігівської Казеної палати, О. М. Лазаревський відкрив там Румянцевський Опис Малоросії (який вважався втраченим), про що 16 листопада 1865 року зробив відповідну доповідь на засіданні Статистичного комітету.

7 листопада 1866 року був призначений членом Полтавського окружного суду.

З 1880 — у Києві, член судової палати. Член Історичного товариства імені Нестора-Літописця, один із засновників журналу «Киевская Старина».

Через своїх братів, особливо Михайла, був близько знайомий з Тарасом Шевченком. Лазаревський був присутній при ньому, коли наближався день смерті поета і бачив його за півдоби до кончини, описав останній день його життя, зібрав перші матеріали до історії дитинства поета і супроводжував тіло його до Канева спільно з художником Честахівським.

Лазаревський — автор близько 450 праць і статей переважно з історії Лівобережної України 17-18 ст. Головну увагу історик приділив дослідженню історії селянства — «Малоросійські посполиті селяни 1648—1788» (1866), козацької старшини і Шляхти — «Нариси дворянських родів Чернігівської губернії» (1868), «Нариси малоросійських фамілій» (1875—1876), «Люди старої Малоросії» (1882—1888), колонізації та землеволодіння — «Опис старої Малоросії» (1888—1902), адміністративно-судового устрою Гетьманщини — «Суди в старій Малоросії» (1898) та ін. Л. видав важливі документальні публікації: «Щоденник М. Ханенка» (1884), «Сулимівський архів» (1884), «Мотижинський архів» (1890), «Щоденник генерального підскарбія Якова Марковича» (1893—1897), «Любецький архів графа Милорадовича» (1898) та ін.

В основі історичної концепції Лазаревського лежала ідея народництва. У своїх працях історик підкреслював визиск українського селянства з боку козацької старшини і як результат — неприхильне ставлення до Гетьманщини та її діячів («Замітки про Мазепу», 1878; «Павло Полуботок», 1880). Зосереджуючись в основному на соціально-економічних проблемах, Лазаревський менше уваги звертав на політичний занепад Гетьманщини внаслідок колоніальної політики російського уряду. Це зумовило деяку однобокість історичної концепції вченого, що підкреслювала українська історіографія, хоча високо оцінила його вклад у розвиток історичної науки в Україні.

Заслугою Лазаревського є те, що він ввів у наукове користування велику кількість документів, архівних матеріалів, які мають велике значення у вивченні історії Лівобережної України другої половини XVII—XVIII століть.

Помер у Києві, похований у Гирявці. Бібліотеку та особистий архів заповідав Київському університету Святого Володимира (нині зібрана істориком колекція, що налічує понад десять тисяч документів другої половини XVII—XVIII століть, зберігається в фонді № І Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського).

Про життя та діяльність О. М. Лазаревського дніпровським істориком В. І. Вороновим було захищено кандидатську дисертацію.

Дослідження історії

О. М. Лазаревський здобув популярність, як історик. Саме він відкрив Рум'янцевський «Опис Малоросії» (рос. «Описаніе Малороссіи»), що його вважали втраченим.

Лазаревський провадив дослідження території Лівобережної України періоду Гетьманщини. Найбільш відомі його праці: «Очерки малороссийских фамилий», «Малороссийские посполитые крестьяне (1648—1783 гг.)», «Описание старой Малороссии» та ін. Саме він відкрив дворянські фальсифікації історії України (спираючись на архівні матеріали).

Бібліографічна діяльність

Щодо бібліографії, то вчений почав нею займатися ще з юнацьких років. У 1853 р., навчаючись у старших класах гімназії, він надрукував у «Черниговских губернських відомостях» свій «Опыт указателя источников для изучения Малороссийского края в историческом и географическом отношениях». Цим посібником молодий бібліограф прагнув «принести хотя малую лепту на пользу науки…». До покажчику ввійшла російська та українська книжково-журнальна література — історична і бібліографічна, а також роботи з географії, статистики та етнографії — всього 154 джерела.

Цей «Опыт», поклав початок історичній бібліографії в Україні. Про нього позитивно віднісся «Журнал Министерства народного просвещения», історик-славіст О. М. Бодянський та відомий російський бібліограф Г. М. Геннаді.

Після позитивних відгуків про «Опыт», Лазаревський поставив за мету розширити свою працю. Поступивши до університету, він отримав вихід до Петербурзької публічної бібліотеки.

Займаючись в бібліотеці, він обробляє першу частину свого покажчика (російську). У 1858 р. надсилає перший випуск «Указателя источников для изучения Малороссийского края» О. М. Бодянському.

В цьому «Указатели» подано майже в чотири рази більше джерел ніж в «Опыте». Всього зареєстровано 554 номери за 1622—1857 рр. За складом покажчик наближався до загального покажчика з українознавства.

«Указатель источников» вийшов з посвятою Бодянському, саме він був першим учителем Лазаревського з бібліографії. Бодянський навчав старанності бібліографування та не прощав бібліографічних неточностей.

Паралельно з підготовкою «Указателя» Лазаревський розпочав роботу над складанням іншого великого посібника — «Украинская литературная летопись». Цей літопис він вів протягом трьох років — 1856—1858. За ці роки бібліограф зареєстрував 70 книг і статей.

«Летопись» являла собою критико-бібліографічний огляд поточної української та українознавчої літератури.

Вшанування пам'яті

У Чернігові існує вулиця Олександра Лазаревського[1].[2]

Навчально-науковий інститут історії, етнології та правознавства імені О.М. Лазаревського у Чернігові названий іменем видатного історика.

Праці
Видання Лазаревського
  • «Обозрение Румянцевской описи Малороссии», Чернигов, 1866—85 (Л. принадлежит первая половина «Обозрения», вып. 1 и 2 и часть 3 до стр. 415);
  • «Описание Черниговского наместничества, Д. Пащенка» («Записки Черн. Губ. Стат. Комитета», кн. 2, приложение);
  • «Сулиминский архив» (Киев, 1884);
  • «Мотыжинский архив» (Киев, 1890);
  • «Генеральное следствие о маетностях Черниговского полка» (Чернигов, 1892).

Примітки
  1. Про перейменування вулиць міста, Міський голова В. А. Атрошенко, 19 лютого 2016 року
  2. Вулиця Лазаревського на сайті гуглмапс

Джерела та література
  • Василенко М., Олександр Матвієвич Лазаревський (1834 — 1902 рр.): матеріали до його біографії. — Україна, 1927 р., № 4, с. 18 — 82.
  • В. Г. Сарбей, Історичні погляди О. М. Лазаревського. — К., 1961.
  • Воронов В., Науковий доробок О. М. Лазаревського в галузі археографії, джерелознавства та історіографії. Автореф. дис… канд. іст. наук. — Дніпропетровськ, 1996.
  • Воронов В., О. М. Лазаревський як історик та археограф // Український історичний журнал. — 2009. — № 3. — С. 48-67.
  • Дмитрієнко М., Походяща О. Портретний живопис як джерело генеалогічних досліджень О. М. Лазаревського //Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. — К.: Інститут історії України НАН України, 2010. — Вип. 17. — С.95-110.
  • Герасименко Н., Олександр Лазаревський: життя і творчість (1834—1902 рр.). — К.: Інститут історії України НАН України, 2012. — 179 с.
  • Ковпаненко Н. Г., Архітектурно-мистецька спадщина Наддніпрянської України у вітчизняних історичних дослідженнях (кінець ХІХ — початок ХХ ст.). — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — С.10, 16, 31, 39, 46, 47, 49, 52, 53, 83, 104, 149—152, 176.
  • Багалей Д. И., «Новый историк Малороссии», СПб., 1891.(рос.)
  • Василенко Н., «К истории малорусской историографии и малорусского общественного строя», «Кіевская старина», 1894, 11.(рос.)
  • Лучицкий И. В., рецензия на первый том «Описания статей Малороссии», «Киев. Унив. Изв.», 1889, 12.(рос.)
  • Мякотин В., рецензия на второй том этого труда в «Отчете о XXXVII присуждении наград гр. Уварова».(рос.)
  • Листи Олександра Лазаревського // Український археографічний збірник. Том 2. К., 1927

Посилання
Бібліографія праць
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.