Лазар Бранкович

Походив з династії Бранковичів. Був молодшим сином Джураджа Бранковича, деспота Сербії. Його старші брати 1441 року були засліплені за наказом османського султана Мурада II, а тому саме Лазар розглядався батьком як спадкоємець. У 1446 році Лазар пошлюбив представницю візантійської династії Палеологів. Того ж року отримав титул деспота і був оголошений співправителем батька.

Лазар став одноосібним правителем Сербії після смерті батька наприкінці 1456 року. Вважаючи нездатною свою державу протидіяти Османській імперії, в січні 1457 року уклав з мир з султаном Мурадом II. За умовами миру османи повертали Лазарю більшість батьківських земель і обіцяли не нападати на Сербію, а він, у свою чергу, повинен був платити данину.

Забезпечивши себе від турків, деспот відновив боротьбу з Угорщиною за прикордонні землі та зумів захопити місто Ковін на протилежному березі Дунаю, скориставшись конфліктом короля Ладислава з впливовим родом Гуняді.

Втім Мурад II не відмовився від ідеї захоплення Сербії. Наприкінці 1457 року Лазар дізнався, що біля південних кордонів Сербії зосереджується велике османське військо. Він почав перемовини з Ладіславом Посмертним, королем Угорщини, але в їх розпал несподівано помер. Оскільки синів у нього не було, у Сербській деспотовині почалася боротьба за владу між Михайлом Ангеловичем і Стефаном Бранковичем.

Дружина — Олена, донька Фоми Палеолога, деспота Мореї.

Діти:

• Олена, дружина Стефана Томашевича, короля Боснії
• Ірина, дружина Гьйона II Кастріоті, володаря Круї
• Міліца, дружина Леонардо III Тоссо, деспоту Епіру

• Ћирковић, Сима (2004). Срби међу европским народима. Београд: Equilibrium.
• Spremić Momčilo (2013). Despot Lazar Branković. Zbornik radova Vizantološkog instituta. 50 (2): 899—912.