Лазіння на трудність
Лазіння на трудність — вид неіндивідуального скелелазіння (завжди є той, хто страхує).
Мета — піднятися до топа. Спортсменам дається невеликий час (як правило, 5 хвилин) на ознайомлення з трасою. Спортсмени продумують кожен свій хід, як у шаховій партії, після чого вони по черзі намагаються пролізти трасу. Учасник отримує одну спробу. Як правило, є обмеження в часі (від 4 до 15 хвилин). Використовується нижня страховка. Учасники ранжуються в залежності від досягнутої висоти або часу проходження.
Цей вид скелелазіння користується величезною популярністю в усьому світі, а перемоги і досягнення саме в цьому виді є найбільш престижними. Труднощі — технічно різноманітний і складний вид рухової активності, що вимагає високої організованості, зібраності, координації, акуратності й точності рухів. Витривалість і сила, гнучкість і пластика, високий інтелект — ось складові успіху в цьому виді лазіння. Для повноцінного розвитку цього виду необхідні штучні скеледроми висотою 18-22 метри, або натуральні скелі.
Історія
Зародилося лазіння на трудність у Західній Європі.
Лазіння на трудність визначено як вид скелелазіння в 1987 році Комісією зі скелелазіння при UIAA.
В СРСР в той же час переважало лазіння на швидкість.
У 1987 році скелелази СРСР дебютували в м Гренобль. Там або взагалі не пройшли відбіркову трасу лазіння на трудність, або посіли останні місця. Кращою з учасників СРСР — восьмою — стала алма-атинка Ірина Смирнова.
У 1989 році в Криму, в районі Сімеїзу, на мальовничому скельному масиві «Крило лебедя» проводився етап Кубка Світу. Срібним призером став Олексій Чортів, виконавши норматив МСМК. У лазінні на швидкість, виконавши норматив МСМК, переміг алма-атинець Салават Рахметов. У змаганнях на складність все було як і раніше. Там і прозвучала фраза одного з французьких спортсменів: «Так, в швидкості ви сильні, але у вашій країні ще років десять не буде сильних скелелазів у труднощах». Але він помилявся.
У наступному ж 1990 році у Франції проводилася престижні міжнародні змагання «Serre Chevalier-90». Лазіння на трудність виграє Салават Рахметов. Це був справжній шок для європейських скелелазів. Здивовані представники преси, телерепортери спортивних програм розглядають скелелазне взуття Салавата — звичайні гумові калоші. Спортсмени-скелелази зарубіжних країн давно вже використовували спеціальне взуття. Але маленька хитрість у чемпіона все ж була. Як сказав Салават: «… вони не знали, що на підошви калош я іспанську гуму наклеїв». Вся справа звичайно ж не в закордонній гумі, а у величезній працездатності, цілеспрямованості, умінні розгадати трасу і мислити на маршруті, мобілізувати увесь потенціал цього майстра скелелазіння.