Лангшон

Лангшон (в'єт. Lạng Sơn) — місто у В'єтнамі, адміністративний центр провінції Лангшон. Населення Лангшона становило 148 тисяч осіб (на 2007 рік), за оцінками 2010 року — 187 тисяч.

Лангшон
в'єт. Lạng Sơn
Річка Кікунг у місті Лангшон
Річка Кікунг у місті Лангшон
Основні дані
21°50′52″ пн. ш. 106°45′28″ сх. д.
Країна В'єтнам
Адмінодиниця Лангшон
Столиця для Лангшон (провінція В'єтнаму)
Поділ
  • 5 міських палат і з сільські комуни
  • Площа 79 км²
    Часовий пояс +7
    GeoNames 1576633
    Міська влада
    Мапа
    Лангшон
    Лангшон (В'єтнам)


     Лангшон у Вікісховищі

    Географія

    Місто Лангшон розташоване у глибині території північного В'єтнаму, далеко від узбережжя Тонкінської затоки, поблизу державного кордону В'єтнаму з КНР на річці Кікунг, яка тече на північ, у Китай, і впадає у Сіцзян. Місто розташоване за 154 км від столиці В'єтнаму Ханоя — і сполучене з ним залізницею і національним шосе А1.

    Клімат

    Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим субтропічним кліматом. Найтепліший місяць — червень із середньою температурою 27.2 °C (81 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 13.9 °С (57 °F).[1]

    Клімат Лангшона
    Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
    Абсолютний максимум, °C 31 36 36 38 40 36 37 37 36 34 32 31 40
    Середній максимум, °C 17 18 21 26 30 31 31 31 30 27 23 20 26
    Середня температура, °C 13 14 17 22 26 27 27 27 25 22 18 15 21
    Середній мінімум, °C 10 11 14 18 22 23 23 23 21 18 14 11 17
    Абсолютний мінімум, °C −1 0 5 6 11 16 19 18 13 7 2 0 −1
    Норма опадів, мм 20 50 50 80 160 190 270 270 150 80 30 20 1410
    Днів з дощем 1 3 3 5 5 12 15 14 9 6 4 2 84
    Вологість повітря, % 73 79 82 82 79 81 83 85 85 81 82 79 81
    Джерело: Weatherbase

    Історія

    Захоплення Лангшона французами у 1885 році

    Існування міста Лангшон відомо з часів глибокої давнини. Коли китайський імператор Цінь Ши Хуан-ді, основоположник династії Цінь, у 214 році до н. е. відправив у північний В'єтнам 200-тисячну армію під командуванням полководця Жень Сяо, Лангшон стає найпівденнішим містом імперії Цин.

    Місто і фортеця Лангшон протягом століть були для В'єтнаму воротами у Китай; за ці роки він неодноразово піддавався навалам та облогам — лише за час колоніальних воєн XIX століття французькі війська тричі осаджували Лангшон. Під час франко-китайської війни Лангшон був зайнятий китайськими військами, проте потім, після двотижневих боїв, був у лютого 1885 року захоплений французами. Однак незабаром, після поразки у битві при Банг-бо, французи були змушені поспішно тікати з Лангшон. Ці події призвели до відставки у Франції міністра Жуля Феррі.

    Під час Другої світової війни, після вторгнення японських військ у Французький Індокитай, 22 вересня 1940 року за Лангшон розгорілося битва між французькими частинами і 5-м японським дивізіоном, у результаті французи змушені були залишити місто. У 1945 році, після закінчення Другої світової війни, Франція повернула собі місто, що стало одним з опорних пунктів французів на кордоні з Китаєм. У 1950 році Лангшон був захоплений силами північнов'єтнамських повстанців, які здійснювали атаку на прикордонні форти французької колоніальної армії. Це була перша велика перемога в'єтнамських партизан у визвольній і багаторічній війни в Індокитаї.

    У 1979 році навколо Лангшон розгорнулися інтенсивні бої війни з КНР.

    Література

    • Association «Citadelles et Maquis d'Indochine 1939–1945», L'Indochine dans le Second Conflit Mondial: 1939–1945, Publi-Offset, Mercuès, 1996.
    • Association nationale des Anciens Prisonniers-Internés d'Indochine (A.N.A.P.I.), Indochine 9 mars 1945 : Le coup de force japonais, C.D.G. Créations, Paris, 1993.
    • André Kernevez (F.N.E.O. 1939–1945), Allocutions prononcées lors des trois cérémonies commémoratives annuelles [9 mars, été, 2 septembre] des Anciens de Marine Indochine 1939–1945 depuis le 2 septembre 1991.
    • Contre-amiral Paul Romé (F.N.E.O. 1939–1945), Les Oubliés du bout du monde : Journal d'un marin d'Indochine de 1939 à 1946, Éditions Danclau, Dinard, 1998.

    Примітки

    Посилання

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.