Січень

Найімовірніше, назва «січень» пов'язана з дав.-рус. сѣча. В давнину цим словом називали ділянку лісу, розчищену від дерев і корчів[3]. Можливість такого етимологічного зв'язку підтверджується українським словом «просіка», а також спорідненими лексемами в інших слов'янських мовах: болг. сечище «ділянка лісу, відведена для вирубки», хорв. sječa, серб. сеча «рубання лісу, лісорозробка». Наймення місяця зумовлене підсіченням дерев перед весняним викорчовуванням, спалюванням залишків та сівбою, що було характерним для підсічно-вогневого землеробства тих часів[4][5]. Таким чином вдавалося одержати кілька високих врожаїв, перш ніж переходити до вирубки та освоювання нової ділянки[6].

Поширеним є пояснення назви тим, що в цьому місяці з силою січуть вітри, морози та сніги[lower-alpha 1]. Таке тлумачення, зокрема, подає Я. Головацький у праці «Поділ часу у русинів». Вірогідно, наведена етимологія є народною, бо спростовується наявністю в чеських діалектах аналогічної назви sečen «липень», що позначає пору «січення» трави, сіножаті. Використання в одній зі слов'янських мов назви січень для літнього місяця вказує на її зв'язок із сільськогосподарською працею, звідки й питоме значення «час вирубки лісу»[7].

Споріднені назви вживалися в старослов'янській (сѣчьнь)[lower-alpha 2] і старобілоруській (сечень) мовах[7]. Нині подібна назва побутує в хорватській мові (siječanj), а також у деяких діалектах словацької[9] (veľký sečeň, sečeň), македонської (сечко) та болгарської[10] (голям сечко) мов[8]. У давньокиївських і староукраїнських пам'ятках слово сѣчьнъ позначало другий місяць (лютий)[11].

В Остромировому Євангелії січень згадується в заголовку до зачала на свято Обрізання Господнього:

Мс̑ца єноуара, просиньца рекомааго[4][12][13].

Наймення «просинець» трапляється також в інших давньокиївських апракосах і тетрах (у написаннях: просинець, просинць, просинѣць), зокрема в Крилоському та Путнянському євангеліях[14]. У формі просиньць назва завсідчена у Студійському уставі, перекладеному в Києві близько 1070 року[4][15]. Можливо, саме прасл. *prosinьcь було первісною назвою місяця в давньослов'янському календарі[16]. Більшість дослідників тлумачить слово як похідне від прасл. *sinǫti «засяяти», бо в цей час стає більше сонячного світла[17]. Ця назва місяця досі вживається в деяких покутських говірках[7].

Руські стародруки XVI—XVII століть згадують місяць як: стычень[lower-alpha 3] (пол. styczeń), просинец[lower-alpha 4], сѣчень[lower-alpha 5], сѣрин[lower-alpha 6][20]. У вжитку були й інші народні назви: сні́жень, снігови́к, льодови́к, щипу́н, тріску́н[21], а також: лю́тий, сі́чень пе́рший, про́симець / про́зимець[22], про́синь, сту́день, вогневи́к, лютові́й[23].

У більшості мов світу назви січня походять з лат. Ianuarius, на честь Януса — римського бога дверей і воріт. Первісно рік у римському календарі починався з березня, а першим місяцем січень став близько 450 р. до н. е. — за часів Нуми Помпілія, або за децемвірів. До 153 року до н. е. консули вступали на посаду 1 травня і 15 березня, надалі ж — 1 січня[24].

Січень — найхолодніший місяць року зі стійким сніговим покривом на переважній частині України, з частими хуртовинами, ожеледдю та туманами. Середня місячна температура повітря складає мінус 1—6 °C, у східних областях, на півночі Лівобережжя та в Карпатах — мінус 7—8 °C, у Криму — від мінус 2 °C до 4 °C.

У першій і другій декаді січня на більшій частині території західних та Запорізької областей здійснюється перехід середньої добової температури повітря через мінус 5 °C в бік зниження; лише на крайньому заході України, у Криму та більшості південних областей цей перехід взагалі не відбувається.

Абсолютний мінімум температури — мінус 23—37 °C, в окремих пунктах східних, північних областей та в Карпатах — мінус 38—42 °C, на узбережжі Криму місцями мінус 13—22 °C. Абсолютний максимум температури — 8—14 °C, на Закарпатті, Прикарпатті та в південних областях — до 17 °C, у Криму — до 21 °C.

Середня місячна кількість опадів — 27—56 мм, на Закарпатті, в Карпатах і горах Криму — до 150 мм.

Найбільша висота снігового покриву звичайно спостерігається в третій декаді січня і становить в середньому 8—15 см, на північному сході країни — до 27 см; на півдні України сніговий покрив нестійкий[25].

• Січень: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31
• Список всіх днів
• 0 січня