Лаомедонт

Лаомедо́нт (дав.-гр. Λαομέδοντας) — в давньогрецькій міфології син Іла й Еврідіки, батько Пріама й Гесіони, можливо Кілли, володар Трої. Він зробив місто могутнім, але вирізнявся пихою і жадібністю, що призвело до зруйнування Трої та загибелі царя.

Лаомедонт
Титул цар Троїd
Посада цар Троїd
Батько Іл
У шлюбі з Leucipped, Зевксіппа (мати Пріама), Calybed і Strymod
Діти Тітон, Пріам[1], Antigone of Troyd[2], Clytiusd, Bucoliond, Lampusd, Hicetaond, Aethillad, Medesicasted, Астіоха, Hesioned, Кілла, Procliad, Nauprestidesd і Clitodorad
Геракл вбиває Лаомедонта

Лаомедонт у міфах

На службу Ілу (або самому Лаомедонту) Зевс на рік послав Посейдона і Аполлона в покарання за зазіхання на свою владу. Боги обгородили Трою муром; згідно з деякими міфами, їм допомагав Еак (варіант: міські стіни будував Посейдон, а Аполлон пас отари Лаомедонта). Оскільки Лаомедонт не дотримав слова і не заплатив богам за виконану роботу, Аполлон наслав на Трою страшну моровицю, а Посейдон — морське страховисько, яке пожирало людей і заливало поля водою[3].

Від оракула Зевса Аммона цар дізнався, що мусить віддати свою дочку Гесіону на поталу чудовиську, тільки після цього лиха припиняться. Однак Лаомедонт став вимагати в усіх знатних сімей Трої, щоб вони спершу принесли своїх дочок. Троянці відправили дочок за межі держави, лишилися тільки троє дітей Фенодама. Той переконав містян кинути жереб, за яким принести в жертву випало Гесіону[4].

Геракл, пропливаючи повз, врятував Гесіону та висунув пропозицію вбити чудовисько в обмін на білих коней Лаомедонта, подарованих колись Зевсом як компенсацію за викрадення Ганімеда. Лаомедонт погодився на такий обмін[5]. Однак він не дотримався слова, коли потвору було подолано. За одним варіантом, він спочатку пообіцяв віддати коней, коли Геракл повернеться з походу аргонавтів, також видавши за нього Гесіону. Коли ж герой повернувся, цар не став видавати ні дочки, ні нагороди за допомогу[6]. Другий варіант говорить, що Лаомедонт підмінив божественних коней звичайними. Розгніваний Геракл прибув до Тіринфу, де набрав військо і пригрозив Трої війною[7]. Так чи інакше, Геракл зібрав флот і вирушив на війну з Лаомедонтом, щоб помститися йому і отримати обіцяну нагороду[8].

Тим часом Лаомедонт помстився Фенодаму, вбив його, а його дочок продав купцям для видовищ з дикими звірами. Дівчат врятувала Афродіта, а старша з них, Егеста народила героя Акеста[9].

Геракл з військом раптово напали на Трою і Лаомедонт не встиг зібрати воїнів для оборони. Натомість він роздав простим троянцям смолоскипи й мечі і послав їх спалити грецькі кораблі. Вигравши час, Лаомедонт закрив браму міста і сховався за мурами. Геракл пішов на штурм і проломив стіни в єдиному слабкому місці — там, де Посейдону з Аполлоном допомагав мурувати смертний Еак. Син Еака, Теламон, що був з Гераклом, першим увірвався до Трої, чим викликав заздрощі Геракла. Але за дотепну відповідь Геракл віддав Трою йому на розграбування[10], а сам з лука застрелив Лаомедонта і всіх його синів. Він помилував тільки Подарка, який виступав за чесну винагороду герою, і взяв його в полон, лишивши неушкодженим. Гесіоні Геракл дозволив викупити будь-якого полоненого і вона обрала Подарка, за що його стали називати Пріамом (що означає «викуплений»). Пріам зайняв трон батька, привівши Трою до процвітання[11].

Трактування образу

Історичним прототипом міфологічного Лаомедонта міг бути реальний правитель Трої, старший брат Александра, згаданого в хеттських хроніках. За допомогою ахейських греків, очолюваних Агамемноном Старшим (згодом ототожненим з Гераклом), цей володар відбив Трою в хеттів, але потім пересварився із союзниками, і ахейці пішли війною вже проти нього. Під час війни стався землетрус, що пошкодив троянські мури і допоміг грекам здобути місто — пізніше ця історія вірогідно стала основою для легенди про Троянського коня[12].

Примітки

  1. Приам // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1898. — Т. XXV. — С. 294.
  2. Антигона // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. АндреевскийСПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. Iа. — С. 833.
  3. Аполлодор. Цит. тв.; Гігін. Цит. тв.; Лукіан. Про жертвопрнесення 4; Цец. Цит. тв.; Діодор Сицилійський. Цит. тв.; Сервій. Коментарі до «Енеїди» Вергілія III.З.
  4. Сервій. Цит. тв. V.30 і I.554; Цец. Цит. тв. 472; Гігін. Цит. тв. 89.
  5. Діодор Сицилійський IV.42; Цец. Цит. тв. 34; Валерій Флакк 11.487; Гігін. Цит. тв.; Аполлодор II.5.9; Гелланік. Цит. за: Схолії до «Іліади» Гомера ХХ.146.
  6. Діодор Сицилійський IV.42 и 49; Сервій. Цит. тв. I.623.
  7. Аполлодор II.5.9; Гелланік. Цит. тв.; Піндар. Істмійські оди VI.26 і далі.
  8. Діодор Сицилійский IV.32; Аполлодор II.6.4; Гомер. Цит. тв. V.638 і далі.
  9. Цец. Цит. тв. 472. 953 і 965; Сервій. Цит тв. I.554 і V.30.
  10. Аполлодор II.6.4; Гелланік. Цит. за: Цец. Цит. тв. 469.
  11. Діодор Сицилійський IV.32; Цец. Цит. тв. 337; Аполлодор. Цит. тв.; Гігін. Цит. тв. 89; Гомер. Іліада V.638; Сервій. Цит. тв. III.3.
  12. Мустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.60-64

Література

  • Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І. Я., Пономарів О. Д. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2006. — 312с.
  • Грейвс, Р. Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. — М. : Прогресс, 1992. — 620 с. 
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.