Ларвік (футбольний клуб)

12 жовтня 1865 року було засновано спортивний клуб «Ларвік Турфоренінг». З кінця XIX століття футбол поступово стає одним з найпопулярніших видів спорту в місті. Саме в цей час у Ларвіку з'являються декілька футбольних команд. У 1891 році виник «М'юлнер», після чого виникають й інші команди: «Улл», «Фрой», «Вікінг» та «Ідун». Свої назви вони отримали на честь божеств скандинавської міфології. Ці команди представляли вулиці або квартали міста. На перших порах ними керували та грали підлітки та юнаки. Поступово футбол стає дуже популярним серед молоді. Старше покоління членів клубу спочатку негативно ставилося до нового виду спорту, але побоюючись втратити популярність серед молоді, змушені були визнати право на створення футбольного відділення.

У 1898 році була засновано команда «Ідун», яка на перших порах виступала під назвою «Ларвік Турнфоренінг». Проте оскільки в клубі з'явився футбольний відділ постало питання про зміну назву. В 1904 році назву було змінено, на «Ларвік Турн ог Ідретсфоренінг». Оскільки «Ларвік Турн» став членом Норвезької футбольної асоціації в 1903 році, то команда може вважатися однією з найстаріших членів футбольної федерації.

У 1902 році було визначено першого володаря кубку Норвегії. На перших порах це був приватний турнір, який, як і змагання 1903 та 1904 років, лише згодом був офіційно визнаний чемпіонатом. І лише в 1905 році Норвезька футбольна асоціація розробила регламент чемпіонату. Були вирішено, що національний чемпіонат буде проходити у вигляді фінального турніру, в якому будуть брати участь команди-переможниці регіональних футбольних змагань за кубковою системою (плей-оф). На той час футбол у Норвегії був ще не дуже розвиненим, існувало 5 регіональних чемпіонатів, які розігрувалися поза межами Осло та Осло-фіорду. Проте в чемпіонаті Норвегії брали участь і команди з Ларвіка, як учасники чемпіонату району Вестфолл. Це сприяло консолідації футбольних клубів міста Ларвік. У 1906 році футболісти вуличних команд «Фрігг» та «Вікінг» повідомили про свій перехід до «Турну». Проте умовами свого переходу до «Турну» футболісти вуличних клубів називали оформлення футбольної команди з власним керівництвом та бюджетом. Керівництво клубу погодилося на ці вимоги й 10 жовтня 1906 року футбольна команда стала окремим відділом. Зрештою футбольна команда стала найстарішою діючою секцією клубу, лише в 1916 році з'явилися секції гірськолижного та легкоатлетичного спорту.

Для потрапляння в фінальну частину німецького чемпіонату «Ларвік Турн» мав стати переможцем регіонального чемпіонату. Для цього «Ларвіку» доводилося протистояти командам з міст Шієн, Порсгрунн та Саннефіорд. Незважаючи на те, що команда «Ларвік» вважалася однією з найсильніших й вона регулярно делегувала своїх гравців до національної збірної Норвегії, проте перемогти в регіональному чемпіонаті було дуже важко, оскільки конкурентом «Турну» була найсильніша команда країни того часу, «Одд Шієн». Окрім того консолідація футбольних команд у місті призвела до появи іншого клубу, «Фрем Ларвік». Цей клуб почав конкурувати з «Турном» за талановитих гравців міста. У 1908 році місцева газета «Østands-Posten» розпочала обговорення про можливе об'єднання двох клубів, зазначивши, що «це єдиний спосіб отримати участь у чемпіонаті Норвегії для Ларвіка». Проте співпраця в ті роки, трохи згодом й в подальшому майбутньому виявилася неможливою. Ця дискусія періодично спалахує й до цього часу, як в «Østands-Posten», так і в соціальних мережах[2]. У 1912 році п'ять талановитих гравців «Турну» вирішили перейти до «Фраму», вважаючи доцільною можливість об'єднання двох команд з Ларвіка. З таким підсиленням «Фрам» зумів перемогти в регіональному чемпіонаті та вийти до фінальної частини національної першості. Але співпраця на особистісному рівні не мала стійкого характеру. Вже наступного сезону ці ж 5 гравців повернулися в «Турн».

У 1914 році «Турн» став однією з найсильніших команд. При цьому різниця забитих і пропущених м'ячів була 35:1. «Турн» переграв найсильнішу команду Норвегії того часу «Одд» як вдома, так і на виїзді, а також переміг усіх суперників регіонального чемпіонату, в тому числі й «Фрам». Як переможець регіональної першості команда мала значні приференції в фінальній частині кубку Норвегії. Проте стати володарем престижного трофею «Ларвіку» на судилося, оскільки команда програла вже в першому ж поєдинку. В одноматчевому протистоянні на футбольному полі низької якості та за необ'єктивного суддівства «Турн» поступився з рахунком 1:3 «Драфну» з Драммена.

Найуспішнішими для клубу стали 50-ті роки XX століття, коли «Ларвік» тричі ставав переможцем національного чемпіонату (1953, 1955 та 1956). В цей час кольори клубу захищали такі відомі футболісти як Гуннар Торесен, Рейдар Сандбю та Гаррі Боє Карлсен. ЛТ також став фіналістом кубку Норвегії 1956 року, в якому вони поступилися «Скейду» з рахунком 1:2, у складі «Ларвіка» єдиним голом відзначився Рейдар Сандбю. Однак і сучасні вболівальники команди до сих пір пам'ятають про цей успіх[3]. З 1962 року клуб більше жодного разу не виступав у Елітесеріен.

У 1998 році було створено «Ларвік Футбол», об'єднаний клуб з округу Ларвік, до якого увійшли «Ларвік Турнс» та «Ідреттсфоренінген Фрам». Це об'єднання було створено для того щоб зберегти команду на плаву та зберегти своїх футболістів, але «Ідреттсфоренінген Фрам» й надалі був постачальником гравців для більш іменитого партнера. Після вильоту до Другого дивізіону норвезького чемпіонату на сезон 2005 року економічна та спортивна діяльність клубу завмерла. ІФ Фрам зайняв місце «Ларвік Турнс», але того ж року відмовився від участі в змаганні. Проте в 2009 році суперництво Торстранда відновилося на футбольному полі, після чемпіонства «Ларсвік Турн» у Вестфольдавделіген.

У 2006 році команда відзначила своє 100-річчя, на честь цього була видана книга норв. «I sol og skygge under bøketrærne» («На сонці та тіні під буками»). У тому ж році було побудовано бігові доріжки на «Ловісенлунді», а також покладено штучне трав'яне покриття. У 2008 році — побудовано поліфункціональний спортивний комплекс.

Серед футболістів, які виступали в клубі, окрім вище вказаних, можна відзначити: Мортена Віньє, Хальвара Торесена, Тома Сандбю, Гуннара Галле, Ларса Баккерюда, Еспена Гоффа, Крістоффера Норманна Гансена, Самуеля Ісаксена, Ур'яна Барга Хансена та Олафа Туело Йоганнесена.