Лебедине озеро
«Лебедине озеро» (рос. «Лебединое озеро») — балет на дві дії Петра Чайковського, складається із чотирьох сцен або трьох актів. Існує дві версії балету — авторська та Рікардо Дріґо.
| Лебедине озеро | |
|---|---|
| рос. Лебединое озеро | |
 | |
| Композитор | Чайковський Петро Ілліч |
| Автор(и) лібрето |
Володимир Петрович Бєгічевd |
| Жанр | балет |
| Кількість дій | 29 movement |
| Перша постановка | 20 лютого 1877 |
| Інформація у Вікіданих | |
В основу сюжету покладено фольклорні мотиви, в тому числі старовинна німецька легенда, що оповідає про прекрасну принцесу Одетту, перетворену в лебедя прокляттям злого чаклуна — лицаря Ротбарта.
Вважається (згідно зі свідченнями, що збереглися), що музичний твір Чайковський створив під впливом побаченого в Лебедівській економії Давидових (нині Кам'янського району Черкаської області) озера з лебедями[1] (див. також тут).
Прем'єра балету в початковій, авторській версії відбулася 4 березня 1877 року на сцені Большого театру в Москві, однак не мала успіху. У переробленій версії балет вперше було поставлено 15 січня 1895 року в Маріїнському театрі в Санкт-Петербурзі, саме ця версія переважно ставиться у сучасних театрах.
Стислий зміст
У день свого повноліття принц проводить останню парубоцьку вечірку в дружньому колі на березі озера. Вино ллється рікою, але Зигфрід невеселий, адже наступного вечора він повинен серед запрошених на бал красунь вибрати собі наречену. Та його серце ще не пізнало кохання, і жодна з красунь королівства дотепер не мала честі почути заповітні слова. І тут його увагу привертають дівчата-лебеді, серед яких одна виділяється особливою грацією та красою. Зачарований принц спостерігає за їхнім танцем і довідується, що всі вони стали жертвами Чорного коршака. Розвіяти його чари зможе лише той, хто зізнається принцесі-лебедиці у вічному коханні, або той, хто зможе ціною власного життя перемогти чаклуна.
Принц обіцяє Одетті, що саме вона стане його обраницею, і саме її він представить на доленосному балі. Але його заклятий ворог підступний: серед потенційних наречених виникає образ Оділлії, як дві краплі води схожої на принцесу-лебедицю. Зигфрід упевнений, що перед ним — його обраниця, тому привселюдно називає її своєю нареченою і клянеться в коханні. У цей момент дівчина зникає, але змінити вже нічого неможливо: клятву вірності виголошено. На березі таємничого озера принц намагається вимолити прощення в Одетти, розуміючи, що кохана втрачена для нього назавжди. І тоді він приймає виклик підступного Чорного коршака, щоб звільнити кохану й залишитися на дні озера разом з поваленим ворогом.
Фінал балету
У початковому варіанті балет мав трагічний фінал: принц вступає в боротьбу зі злим генієм, і той скидає принца в озеро; його зачарована кохана кидається слідом за улюбленим, а зло ж, уражене такою неймовірною силою почуттів, гине. Цей варіант не мав успіху на російських сценах і згодом балет був перероблений головним диригентом Маріїнського театру Рікардо Дріґо та балетмейстерами Маріусом Петіпа і Львом Івановим. В цьому варіанті принц вступає в бій із чарівником, на допомогу юнаку кидається Одетта і вони перемагають. Звучить гімн любові, молодості й краси.
Структура
|
Перша дія
|
Друга дія
|
Третя дія
|
Четверта дія
|
Постановки в Україні
У Київському театрі опери і балету ім. Т. Г. Шевченка «Лебедине озеро» вперше було поставлене 1926 року запрошеним з Москви балетмейстером Леонідом Олексійовичем Жуковим. Одетту танцювала його дружина Марія Романівна Рейзен, а Оділію — київська балерина Віра Мерхасіна. Зігфріда танцював сам Леонід Жуков, який не раз виступав у цій партії на сцені Большого театру в Москві.
Лебедине озеро на монетах
В 1997 році Центробанк Росії випустив серію золотих та срібних монет на тему «Лебедине озеро»:
 |
 |
 |
 |
||||
| Танок маленьких лебедів | Битва Зиґфрід і Ротбарта | Вальс Зиґфріда і Оділлії на балу | Зиґфрід і Одетта в сцені зустрічі на озері |
Література і посилання
- Житомирский Д. Балеты П. И. Чайковского. Москва, 1957.
- Інформація на сайті національної опери