Левченко Микола Олександрович

Мико́ла Олекса́ндрович Ле́вченко (16 жовтня 1979(19791016), Донецьк, Українська РСР, СРСР) — український політик, народний депутат України VII скликання, кандидат історичних наук.

Микола Олександрович Левченко
народний депутат України VII скликання
Нині на посаді
На посаді з грудень 2012 року
Народився 16 жовтня 1979(1979-10-16) (42 роки)
Донецьк, Донецька область, Українська РСР, СРСР
Відомий як політик
Громадянство  Україна
Освіта ДонНУ (2001)
Політична партія Партія Регіонів
Діти четверо синів та дочка
Професія вчитель історії, кандидат історичних наук

Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 — грудень 2014 року

З 2014 року проживає в Москві[1]. З 2015 року знаходиться у всеукраїнському розшуку за підозрою у вчиненні злочину на расовому підґрунті[2][3].

Одіозно відомий своїми українофобськими поглядами[4][5].

Життєпис

Ранні роки

Микола Левченко народився 16 жовтня 1979 року в Донецьку.

1996 року поступив у Донецький національний університет на історичний факультет і закінчив його 2001 року за спеціальністю «міжнародні відносини».

2000 року вступив на другу вищу освіту до Донецького інституту внутрішніх справ на факультет правознавства, який закінчив у 2003 році.

Перше робоче місце: вчитель історії в ЗОШ № 72 м. Донецька (2001—2003).

На початку ескалації конфлікту на Донбасі ініціював проведення з'їзду депутатів всіх рівнів «Донбас без зброї», на якому наполягав на мирному вирішенні всіх спірних питань та проти виходу регіону зі складу України[6]. Згодом після захоплення влади в ДНР/ЛНР емігрував з України та зараз проживає в Москві[1]. Часто з'являється на багатьох московських телеканалах[7].

Політична кар'єра
  • депутат Куйбишевської районної ради міста Донецька (1998—2002);
  • перший заступник голови Донецької обласної організації Союзу молоді регіонів України (2001);
  • депутат Донецької міської ради (перше обрання — березень 2002 р.);
  • начальник управління зі зв'язків з громадськістю начальника управління зв'язків з громадськістю Донецької міської ради (2003 р.);
  • секретар Донецької міської ради 4-го (2004 р.), 5-го (2006 р.), 6-го (2010) скликань;
  • заступник голови Донецької обласної організації партії Регіонів України (2008 р.).
  • з грудня 2012 р. до грудня 2014 р. — народний депутат України VII скликання від Партії регіонів по одномандатному округу № 44 у Донецькій області, попередньо склавши з себе повноваження секретаря міської ради м. Донецька. Член комітету Верховної Ради з питань правової політики. Під час депутатської каденції був автором та співавтором законопроектів, направлених на децентралізацію влади та розширення повноважень органів місцевого самоврядування[8] З 2014 року — голова Донецької обласної організації Партії регіонів
  • 2014 р. ініціював створення фонду «Донбас без зброї»[6]

Сімейний стан

Одружений, має п'ятеро дітей.

Українофобські погляди

Став відомим завдяки висловлюванням про другосортність української мови та виступами за одну державну мову в Україні — російську[9]. Подібні заяви Левченка розглядалися оглядачами та політиками, навіть членами «Партії регіонів», як провокаційні та українофобські[10][11].

Примітки
  1. Екс-регіонал Левченко закликав Путіна передати окупований Донбас під контроль міжнародних миротворців // gordonua.com/ukr/, 7 травня, 2018
  2. Особи, які переховуються від органів влади // МВС України, 2019
  3. Левченко Микола Олександрович // PEP, 2019
  4. «Ліца» антипатріотизму*. Професійні українофоби не здатні переінакшити суспільство, але залишаються одним із чинників дестабілізації ситуації в країні // Український тиждень від 12 вересня, 2011
  5. «Ліца» антипатріотизму*. Професійні українофоби не здатні переінакшити суспільство, але залишаються одним із чинників дестабілізації ситуації в країні Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine. // Українсьий тиждень, № 36 (201) за 2-8 вересня 2011. 68 стор.: сс. 22-25
  6. Ми за Донбас без зброї. Партія регіонів на з'їзді ухвалила резолюцію // ua.korrespondent.net, 16 квітня 2014
  7. Історія України та міфи Росії: слова Путіна є промовистими // Радіо свобода, 20 січня 2019
  8. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/pt2/reports.dep2?PERSON=15746&SKL=8
  9. «Секретар Донецької міськради Левченко — про мову, Шевченка і сифіліс.» Уніан, 02 березня 2007.
  10. «Березневі тези Миколи Левченка.»
  11. «Герман обурили „зарозумілі та немудрі“ вислови донецького чиновника.»[недоступне посилання з липня 2019]

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.