Лев I Макелла

Лев народився в Дакії, що належала до провінції Фракія. Зробив військову кар'єру й після смерті Маркіана за допомогою magister militum Аспара отримав титул Августа.

7 лютого 457 року cенатори та солдати підтримали цей вибір і підняли його на щиті як імператора, а константинопольський патріарх Анатолій особисто коронував й помазав його на правління.

Аспар і сенатори сподівалися, що будуть за нього керувати імперією, але жорстоко прорахувалися. У 463 році між ними стався серйозний конфлікт. Лев закликав до себе на допомогу ісаврійських федератів і наблизив до себе їхнього полководця — Тарасікодісса Русумвладеста, якому пізніше він дав ім'я Зенона і видав за нього свою дочку Аріадну (від дружини Веріни).

Солідус Лева I (462—473).

Ардавурій син Аспара через незгоду з Левом, вирішив підпорядкувати собі ісаврійців, бажаючи підірвати міць імператора. Але план його було розкрито і Лев наказав убити Аспара і його синів (466/467). Сам Зенон був призначений полководцем Сходу. Однак піддані Лева недолюблювали Зенона і були налаштовані проти нього. Після смерті Аспара погіршилися стосунки з готами які почали чинити набіги на балканські провінції. Тільки у 473 конфлікт заспокоївся після призначення Страбо magister militum praesentalis та визнанням його королем готів. У Західній Римські Імперії після страти Антемія Прокопія Ріцімером Левом було приведено до влади імператора Юлія Непота. З Сассанідами на сході вдавалося утримувати мир, що давало імперії стабільність.

Лев, помираючи від дизентерії, проголосив імператором свого онука, сина Зенона і Аріадни — Лева II.

Лев I помер 18 січня 474 р.

• Список Візантійських імператорів

• Біографія Лева I Макелли у De Imperatoribus Romanis(англ.)