Лезгини

Лезги́ни (самоназв. Лезгияр) — один із найбільших корінних кавказьких народів, що історично мешкає у південній частині Дагестану та на прилеглих територіях Азербайджану.

Територія проживання лезгинів.
Лезгистан (1728)
Спроба створення лезгинської республіки на початку 1990-х
Лезгини

У Дагестані лезгини населяють Ахтинський, Дербентський, Докузпаринський, Курахський, Магарамкентський, Сулейман-Стальський, Хивський райони, також проживають в Рутульському та Хасав'юртівському районах. В Азербайджані лезгинське населення зосереджено в Кусарському, Кубинському, Хачмасському, Кабалінському, Ісмаїллинському, Огузькому, Шекинському та Кахському районах. За офіційною статистикою є другим за чисельністю народом Азербайджану.

Чисельність лезгинів у Росії, згідно з даними перепису 2010 року, становила 473 тис., а в Азербайджані, згідно з даними перепису 2009 року, — 180 тис. Представники лезгинських суспільних організацій регулярно заперечують офіційні дані про чисельність лезгин в Азербайджані, вважаючи їх заниженими.

За оцінками, чисельність лезгин близько 1 мільйона.

Лезгини проживають також у Казахстані, Киргизстані, Туреччині, Україні та інших державах. Говорять лезгинською мовою, яка входить до нахсько-дагестанської групи північнокавказьких мов. За віросповіданням більшість сучасних лезгинів — мусульмани-суніти. Винятком є жителі села Міскинджа Докузпаринського району Республіки Дагестан, які є шиїтами.

Лезгини відомі під назвою «леги» (леки), від якого згодом і утворився сучасний етнонім «лезги». Численні війни з римлянами, візантійцями, персами, хазарами і іншими завойовниками зумовили популярність лезгиномовних племен, що населяють Кавказьку Албанію. Досі грузини і вірмени називають дагестанців, і особливо лезгин, «лекамі», перси і араби — «лекзамі». Крім того, танець «Лезгинка» грузини називають «Лекурі», а країну лезгин «Лекетія» («Лезгистан»).

Розселення

Основні райони проживання лезгинів у Дагестані за даними перепису 2010.[1]

Назва району Населення району % лезгинів
Сулейман-Стальський район58 83598,6 %
Ахтинський район32 60498,5 %
Курахський район15 43498,4 %
Магарамкентський район62 19596,1 %
Докузпаринський район15 35794,0 %
Хівський район22 75338,9 %
Дербент11920033,7 %
Каспійськ100 12921,4 %
Дербентський район99 05418,8 %
Дагестанські Огні2792317,9 %
Махачкала (м/о)696 88512,7 %
Южно-Сухокумськ10 03510,4 %
Рутульський район22 9269,3 %
Ізбербаш55 6467,8 %
Хасав'юртівський район141 2325,3 %
Кизляр (м/о)51 7074,7 %
Тарумовський район 31 6833,9 %
Кізлярський район67 2873,4 %
Кизилюрт (м/о)43 4212,4 %
Хасав'юрт131 1871,6 %
Кумторкалинський район24 8481,2 %
Дагестан2 910 24913,3 %

Див. також

Література

Примітки

  1. Итоги Всероссийской переписи населения 2010 года. Том 3. Национальный состав и владение языками Архівовано 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.