Лейма Гбові

Лейма Роберта Гбові (Leymah Roberta Gbowee) народилася у 1 лютого 1972 року у центральній Ліберії у сім'ї середнього класу. Батько дівчинки працював з урядом, з Агенством Національної Безпеки, а мати була старшим фармацевтом у аптеці національного госпіталю.[8] У 1989 році, у той час, коли Лейма щойно закінчила школу та збиралася вивчати медицину в університеті щоб стати педіатром, розгорнулася перша громадянська війна у Ліберії. Дівчина у 17 років разом з батьками та двома сестрами з трьох переїхала до столиці країни — до Монровії.

«Я розповідаю, що в одну хвилину я була підлітком, а у наступну хвилину вже дорослою, піклуючись про 20 людей, які прийшли до нас».[8]

У 1995—1996 роках Лейма Гбові працювала радницею по справах біженців в притулку для переміщених осіб при Міністерстві охорони здоров'я Ліберії.[9]

З 1998—2002 роки вона працювала в програмі Trauma Healing and Reconciliation Program of the Lutheran Church in Liberia у якості соціального працівника та тренера. ЇЇ обов'язки включали роботу з пораненими колишніми дітьми-солдатами. Лейма була також єдиною жінкою-тренером, яка навчала військовослужбовців, поліцейських та інші служби безпеки про травму, її наслідки і способи поводження з нею.[10] Саме у той час Гбові зробила висновок, що саме жінки мусять зупинити війну, у якій готові брати участь чоловіки.[11]   

І вже згодом, у 2002 році Лейма Гбові організувала жіночий рух за мир «Women of Liberia Mаss Action for Peace».[9]

Цей рух розпочався незважаючи на те, що у Ліберії були надзвичайно обмежені цивільні права. Тисячі жінок різного віросповідання та з різних соціальних класів мобілізували свої зусилля, влаштовували мовчазні ненасильницькі протести, які включали сексуальний страйк, а також погрози прокляттям. Жінки одягали білі футболки у якості символів миру та виходили на вулиці з плакатами декілька тижнів поспіль. Вони закликали президента та повстанців сісти за стіл переговорів.[9]

У 2003 році під час Другої громадянської війни в Ліберії активістки жіночого руху за мир «Women of Liberia Mаss Action for Peace» примусили зустрітися з ними президента Чарльза Тейлора. Про це Леймі Гбові як лідерці руху повідомив Спікер парламенту.

«Це, щоб сказати вам, що президент Тейлор зустрінеться з усіма вами». Це було схоже на Wow![8]

Потім активістки взяли з президента обіцянку відвідати мирні переговори в Акрі в Гані для переговорів з повстанцями з Liberians United for Reconciliation and Democracy and Movement for Democracy in Liberia. Такої ж обіцянки вдалося домогтися жіночому руху від повстанців. Лейма Гбові очолила делегацію ліберійських жінок у поїздці до Гани, з метою продовжувати чинити тиск на ворогуючі фракції під час мирного процесу та з метою участі у переговорах. У критичний момент, коли переговори здавалися зупиненими, Лейма і майже 200 жінок сформували людську барикаду, щоб перешкодити представникам Тейлора і повстанських воєначальників покинути зал для їжі або будь-якої іншої причини, поки вони не дійшли до домовленості про мир.[12]

У критичний момент, коли переговори здавалися зупиненими, Лейма і майже 200 жінок сформували людську барикаду, щоб перешкодити представникам Тейлора і повстанських воєначальників покинути зал для їжі або будь-якої іншої причини, поки вони не дійшли до домовленості про мир.

Коли сили безпеки намагалися заарештувати Лейму, вона пригрозила повністю оголистися — акт, який за традиційними африканськими переконаннями приніс би прокляття та страшні нещастя на чоловіків. Загроза Лейми спрацювала, і це виявилося вирішальним поворотним пунктом для мирного процесу.[12]

З 2001 до 2005 року Лейма була програмною координаторкою у миротворчій організації «Жінки у створенні миру» (Women in Peacebuilding, WANEP).[9]   

У 2006 році  Лейма Гбові  стала співзасновницею Women Peace and Security Network Africa (WIPSEN-A) в Аккрі та продовжувала виконувати обов'язки її виконавчого директора протягом шести років. WIPSEN-A — це пан-африканська неприбуткова організація, яка орієнтована на підтримку стратегічної участі та лідерства жінок в встановленні миру та безпеки на континенті.

У 2009 році історію Лейми та її руху було екранізовано у фільмі «Відправити молитвою диявола назад у пекло» (Pray the Devil Back to Hell).

У 2011 році вийшли її власні мемуари «Могучими хай будуть наші сили» (Mighty Be Our Powers: How Sisterhood, Prayer and Sex Changed a Nation at War).

У лютому 2012 року Лейма запустила нову громадську організацію, Gbowee Peace Foundation Africa (GPFA), у Монровії та у Ліберії, яка надає освітні та лідерські можливості для розвитку жінок, дівчат і молоді.

На даний момент Лейма Гбові є членкинею ради директорів Нобелівської Жіночої Ініціативи, Фонду Gbowee Peace, Фонду Peace Jam. Вона також є членкинею Мережі Лідерів Африканських Жінок для репродуктивного здоров'я та планування сім'ї.  

За свою миротворчу та активістську діяльність Лейма отримала низку нагород:

·     2007 — Блакитна стрічка від Гарвардського інституту державного управління ім. Джона Ф. Кеннеді; ·     2009 — Премія Грубера за Права Жінок; ·     2009 — Премія «Профілі мужності»; ·     2011 — Нобелівська премія миру спільно з Тавакуль Карман і Елен Джонсон-Серліф.

• 12 виступів нобелівських лауреатів на TED