Леопардов Микола Олександрович

Народився у Вологодській губернії (Росія) в сім'ї священика. Закінчив Вологодську духовну семінарію. Від 1842 служив у Петерб. духовній консисторії (див. Консисторія), з 1845 – у комісаріатському департаменті Морського міністерства. Попечитель к-ту кронштадтського сирітського будинку (1868). Вийшовши у відставку (1878), оселився в Києві. Як незалежний дослідник захоплювався передісторією Русі та наддніпрянськими старожитностями. Збирав здебільшого церковну старовину. Мав ікони (60 одиниць), хрести, потири, дарохранительниці, енколпіони (нагрудні ковчежці різної форми – прямокутні, круглі або хрестоподібні – із зображенням Ісуса Христа чи святих), рукописи (з 15 ст.), портрети (29 одиниць), картини, рос., греко-римські та візантійські монети (9 тис. одиниць) тощо. У співавт. з М.Чернєвим (1858–99) видав 6 випусків (4 у 1-й серії і 2 у 2-й) альбому "Сборник снимков с предметов древности, находящихся в Киеве в частных руках" (Київ, друкарня С.Кульженка, 1890–93; містять також описи таблиць, знімків та історичні нотатки). Майже усю свою колекцію 1894 та 1895 передав Церковно-археологічному музею при Київській духовній академії, решта надійшла після його смерті. Заповів 10 тис. рублів на заснування стипендій у Київській духовній академії. Значні суми пожертвував Червоному Хресту, дитячим притулкам тощо.

Помер у м. Київ. Похований на Аскольдовій могилі.

Не маючи прямих нащадків, дружина Л. (п. 1903) продовжила доброчинну діяльність чоловіка. Великі кошти було залишено Київському доброчинному товариству, Товариству опіки над сліпими й глухонімими тощо.

• Білокінь С.І. Леопардов Микола Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.