Леопольд Вієторіс

Леопольд Вієторіс (4 червня 1891 року в Бад-Радкерсбург, Штирія — 9 квітня 2002 року, Інсбрук) — австрійський математик, ветеран Першої світової війни і супердовгожитель — він помер у віці 110 років і 10 місяців. Він і його дружина Марія Йозефа Вінсентія Вієторіс, уроджена Ріккабона фон Райхенфельс (18 липня 1901 — 24 березня 2002) були одними з найстаріших подружніх пар у світі[7].

Леопольд Вієторіс
нім. Leopold Vietoris
Народився 4 червня 1891(1891-06-04)[1][2]
Bad Radkersburgd, Зюдостштаєрмарк, Штирія, Австрія
Помер 9 квітня 2002(2002-04-09)[1][2] (110 років)
Інсбрук, Австрія
Поховання Westfriedhofd[3][4]
Країна  Австрія
Діяльність математик, тополог, викладач університету
Alma mater Віденський університет (1919)[1], Stiftsgymnasium Melkd (1910)[1] і Віденський технічний університет (1911)[1]
Галузь Топологія
Заклад Інсбруцький університет[1], Технічний університет Граца[1], Віденський університет[1], Віденський технічний університет[1] і Інсбруцький університет[1]
Науковий керівник Gustav von Escherichd і Wilhelm Wirtingerd[5]
Аспіранти, докторанти Kurt Hellmichd[6], Helmut Grömerd[6], Kurt Hellmichd[6], Martha Petschacherd[6], Hiltrud Jochumd[6], Johann Leichtd[6], Walter Dürkd[6], Eva Ambachd[6], Gerhard Rieged[6], Fortunat Pescolderungd[6], Egon Steuerd[6] і Klemens Hackld[6]
Членство Австрійська академія наук[1], Austrian Mathematical Societyd[1] і German Mathematical Societyd[1]
Батько Hugo Vietorisd
Нагороди

почесний доктор Віденського технічного університетуd (1984)

doctor honoris causa of the University of Innsbruckd (1994)

Prize of the Austrian Mathematical Societyd (1981)

 Леопольд Вієторіс у Вікісховищі

Найбільш відомий за свій вклад в топологію (Послідовність Маєра — Вієторіса), його також цікавила історія математики. Був вправним альпіністом.

Біографія

Леопольд Вієторіс був сином залізничного інженера, а потім старшого будівельника Відня Гуго Вієторіса та його дружини Анни, уродженої Діллер. Закінчивши гімназію, він вивчав математику у Віденському технічному університеті з 1910 року, а з 1911 року у Віденському університеті[8].

Під час Першої світової війни воював як австрійський солдат на італійському фронті. Мав декілька нагород, серед них бронзову медаль за відвагу. Наприкінці 1915 р. був поранений[9]. У березні 1916 року він був призначений лейтенантом запасу. Одужуючи від поранення, він написав свою першу математичну роботу. Свою дисертацію написав у 1918—1919 роках, частково в італійському полоні.

Після нетривалої роботи вчителем (1919/20) він був асистентом університету в Технічному університеті Ґраца з 1920 по 1922 рік і в Математичному інституті Віденського університету з 1922 по 1927 рік. У 1923 році він закінчив свою габілітацію з дослідження по теорії множин, в 1925/1926 він провів три семестри в Університеті Амстердама в рамках стипендії Рокфеллера. У 1927 році він став доцентом в Інсбруці, в 1928 році — професором Віденського технологічного університету, а в 1930 році — професором Інсбруцького університету, звідки його призвали старшим лейтенантом у німецьку армію, однак його швидко поранили у перші дні війни, тож він повернувся до роботи в університеті й залишався активним до виходу на пенсію в 1961 році.

Восени 1928 року він одружився зі своєю першою дружиною Кларою Ріккабоні, яка пізніше померла, народжуючи шосту дочку.[9] У 1936 році він одружився з сестрою Клари, Марією Ріккабоною.[9] Леопольд Вієторіс залишався в чудовій фізичній формі до глибокої старості: до 95 років регулярно брав участь в академічних лижних чемпіонатах. Альпінізм вимушено залишив в 101 рік, після перелому стегнової кістки. На момент смерті був найстаршою людиною в Австрії і досі залишається найдовгоживучішим громадянином Австрії. Леопольд Вієторіс помер через 16 днів після смерті своєї дружини. У нього залишилося шість дочок, 17 онуків і 30 правнуків.[10]

Вієторіс отримав численні нагороди за наукові досягнення:

Науковий доробок

Основний вклад зробив в області топології та гомології. Його ім'я носять:

Вієторіс залишався науково активним у свої останні роки, навіть написавши одну статтю про тригонометричні суми у віці 103 років.[11]

Примітки
  1. Архів історії математики Мактьютор
  2. Czech National Authority Database
  3. https://city-map.innsbruck.gv.at/stadtplan/synserver?project=Friedhof_Ibk&client=flex
  4. https://www.uibk.ac.at/ipoint/news/uni_intern/20020412.html
  5. Математична генеалогія — 1997.
  6. Математична генеалогія — 1997.
  7. Magistrat der Landeshauptstadt Innsbruck: Innsbruck informiert, Servicebeilage
  8. Біографія Leopold Vietoris на сайті Університету Інсбрукка
  9. Reitberger, Heinrich (November 2002). Leopold Vietoris (1891–2002). American Mathematical Society. Процитовано 5 вересня 2003.
  10. Professor Dr. Leopold Vietoris. Geo Imagining. Процитовано 11 жовтня 2009.
  11. Reitberger, Heinrich (November 2002). Leopold Vietoris (1891–2002). Notices of the American Mathematical Society 49 (10): 1235.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.