Лептон

Лепто́н (грец. λεπτός — легкий) елементарна частинка, ферміон, що не бере участі в сильній взаємодії. Назва «лептон» була запропонована Леоном Розенфельдом у 1948 році і відображала той факт, що всі відомі на той час лептони були значно легшими за важкі частинки, що входять у клас баріонів (грец. βαρύς — важкий). Зараз етимологія терміну вже не цілком узгоджується з дійсним положенням справ, оскільки відкритий в 1977 тау-лептон приблизно удвічі важчий за найлегші баріони (протон і нейтрон).

Існує три покоління лептонів:

Співвідношення між масами заряджених лептонів описується формулою Койде.

Кількість можливих поколінь «класичних лептонів» встановлена з експериментів з вимірювання ширини розпаду Z0-бозона — вона дорівнює трьом. Щиро кажучи, це не виключає можливості існування «стерильних (таких, що не беруть участі у слабкій взаємодії) або дуже важких (масою понад кілька десятків ГеВ, всупереч назві) поколінь» лептонів.

Лептони разом із кварками (які беруть участь у всіх чотирьох взаємодіях, включаючи сильну) складають клас фундаментальних ферміонів — частинок, з яких складається речовина.


Таблиця лептонів

Властивості лептонів
Назва частинки /
античастинки
Символ Заряд
Q
(e)
Спін
J
Le Lμ Lτ Маса
(МеВ/c2)
Час життя
(с)
Типовий розпад
Електрон e −1 12 +1 0 0 0.510998910(±13) Стабільний Стабільний
Позитрон e+ +1 −1
Мюон μ −1 12 0 +1 0 105.6583668(±38) 2.197019×106(±21)
Антимюон μ+ +1 −1
Тау-лептон τ −1 12 0 0 +1 1776.84 (±.17) 2.906×1013(±.010) See τ decay modes
Анти-тау τ+ +1 −1
Електронне нейтрино νe 0 12 +1 0 0 < 0.0000022 Невідомий (дуже великий)
Електронне антинейтрино νe −1
Мюонне нейтрино νμ 0 12 0 +1 0 < 0.17 Невідомий (дуже великий)
Мюонне антинейтрино νμ −1
Тау-нейтрино ντ 0 12 0 0 +1 < 15.5 Невідомий (дуже великий)
Тау-антинейтрино ντ −1


Література

  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0
  • Лептоны и кварки // Л. Б. Окунь, — Москва: «Наука», Главная редакция физико-математической литературы, 1990. — 346 с. (рос.)

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.