Летюча жаба чорнолапа

Загальна довжина сягає 8—10 см. Спостерігається статевий диморфізм: самиці більші за самців. Голова середнього розміру. Очі великі. Тулуб витягнутий, стрункий. Має величезні перетинчасті лапи. Широкі присоски розвинені на усіх пальцях, перетинка як на задніх, та й на передніх лапах доходить до самих присосок. Перетинка розвинута і на задній стороні передпліччя, невелика округла шкірна облямовка також оточує п'яту.

Спина яскраво-салатно-зелена, боки жовті з малюнком з тонких чорних смуг, черево світло-кремове. Очі мають світло-кремову райдужину. Перетинки яскраво-жовті з великими синьо-чорними трикутними плямами між пальців.

Пуголовки округлі або овальні, з коротким хвостом, сягають 5 см. Тіло пуголовок сіре зверху і біле знизу. На хвості є чорні крапки, як на м'язах, так і на плавниковій складці, верхній край плавникової складці облямований чорною смужкою.

Полюбляє первинні дощові тропічні ліси. Здійснює тривалі ширяючі стрибки (до 15 м), пересуваючись таким чином не тільки з дерева на дерево, але і з крон на землю, до місць розмноження. Активна вночі. Живиться переважно комахами.

Для відкладання ікри групи жаб збираються навколо невеликих мулистих водойм. Гнізда, які являють собою великі пінисті грудки з ікрою, жаба прикріплює на рослини або просто на грудки бруду, що нависають над водоймою. Пуголовки потрапляють прямо у водойму, причому каламутна брудна рідина їм цілком підходить.

Мешкає на Малаккському півострові, у Таїланді, а також на островах Суматра і Калімантан (Індонезія).

• Fritz Jürgen Obst, Klaus Richter, Udo Jacob: Lexikon der Terraristik und Herpetologie. Mit 156 Farb- und 149 Schwarzweiß-Fotos, 480 Zeichnungen. Landbuch-Verlag, Hannover, 1984 ISBN 3-7842-0279-9
• Bordoloi, Sabitry; Bortamuli, Tutul & Ohler, Annemarie (2007): Systematics of the genus Rhacophorus (Amphibia, Anura): identity of red-webbed forms and description of a new species from Assam. Zootaxa 1653: 1-20.