Леус Віталій Миколайович

За сорок років журналістської діяльності видрукував близько 1500 статей, кореспонденцій, нарисів та інших матеріалів.

Друкувався в газетах та журналах: «Порт-Фоліо», «Новий Світ», «Перекрёсток Виннипег» (Канада), «Общеписательская „Литературная газета“», «Неделя», «Рабоче-крестьянский корреспондент» (Москва), «Літературна Україна», «Українська літературна газета», «Сільські вісті», «Радянська Україна», «Робітнича газета», «Друг читача», «Культура і життя», «Молодь України», «Патріот Батьківщини», «Молода гвардія», «Радянський спорт», «Спортивна газета», «Дніпро», «Бористен», «Літературний Чернігів», «Сіверянський літопис», «Радянська жінка», «Ятрань», «Барвінок», «Малятко», в багатьох провідних альманахах, колективних збірниках.

Твори розміщені на популярних порталах («Буквоїд», «Жінка-Українка»), звучали в передачах Українського радіо.

Теми журналістських публікацій — прості, рядові люди — творці земних благ, учасники Другої світової війни, які боролися з німецько-фашистськими загарбниками, історико-краєзнавчі нариси, матеріали з питань пропаганди української літератури та культури, висвітлення діяльності внутрішніх справ. Розробляв теми паранормальних явищ, автор численних дорожніх нарисів. Тривалий час очолював обласну секцію журналістів, які писали на теми туризму. Сам побував в одинадцяти республіках колишнього СРСР та в десяти державах Європи — Болгарії, Чехословаччині, Польщі, Румунії, Угорщині, Швеції, Данії, Фінляндії, Німеччині.

Автор понад 50 книжок художньої прози та публіцистики — романів, повістей, оповідань, історико-краєзнавчих нарисів: «Час народжувати синів» (1989), «Вбивцю назве суд», «Вогонь запалюють від вогню» (1992), «Зцілю тебе словом» (1992), «Дегустація» (1993), «Дами запрошують кавалерів» (1993), «З мертвих воскрес» (1994), «Справа нумізмата» (1995), «Два снаряди в одне місце не лягають» (1998), «Вікно в травневий сад» (1998), «Візьму твій біль» (1999), «Суди його Бог» (2000), «Трезор» (2001), «Такі солодкі солоні вуста» (2002), «До пекла — по трупах» (2003), «Сину, сину, сину, ангел мій, або З матір'ю наодинці» (2003), «Прилітайте навесні, лелеченьки» (2004), «Смертельний візит» (2004), «Визначено з неба» (2004), «Шлях довжиною у 40 років» (2005), «Альфа і омега» (2005), «Фатальний будинок», «Черняхівськ не відповідає» (2005), «Сильніші за метал» (2005), «М'яч — на центрі» (2005), «Влучність і грація, швидкість і комбінація» (2006), «Подвиг, не підвладний часові» (2007), «Атакували з морських глибин» (2007), «Чернігів — погляд через століття» (2007), «Сонячні поверхи» (2008), «Соло для двох» (2010), «День високого сонця» (2011), «Твори, співзвучні часові» (2014), «Робимо все, крім космічних ракет» (2014), «Саша+Тамара=?» (2014), «Ковбасна революція» (2015), «Долі конем не об'їдеш» (2017), «Серцю не накажеш» (2018), «Чому замовкли солов'ї…» (2018), «Заговори до мене піснею» та інші.

Автор вибраних детективних творів у семи томах (2006—2016).

Упорядкував книжки: «Чернигов — город космический» (2007), «Зозуля закує до Благовіщення — влітку випаде сніг» (2008), «Зелені легені» Чернігова" (2016).

Представлений у підручнику «Українська мова» для учнів третього класу загальноосвітніх навчальних закладів (М. Д. Захарійчук, А. І. Мовчан. — К.: «Грамота», 2014), рекомендованому Міністерством освіти України.

Про творчість В. Леуса схвально відгукнулися письменники Григір Тютюнник, Володимир Дрозд, Сергій Дзюба, Микола Стеблина, Анатолій Григоренко, Василь Чухліб, Борис Наріжний, Станіслав Реп'ях, Михась Ткач, Валентина Мастєрова, Володимир Сапон та ін.