Лещата

Ле́ща́та[1] (прасл. *leščatь, від *leskati — «ударяти», «розщепляти»; за іншими версіями, назва пов'язана з пол. kleszcze чи нім. Leiste — «брусок»)[2] — затискний інструмент, переважно з гвинтовим механізмом, для встановлення та закріплення матеріалів і виробів для обробки. Складається із корпусу та двох лещатових губ, одна губа з яких зазвичай нерухома і виконана єдиною з корпусом, а інша рухома притискається до деталі, що закріплюється за допомогою гвинтового механізму.

Слюсарні лещата з ручним приводом
Машинні лещата з ручним приводом
Ручні лещата шарнірного типу
Столярні лещата (передні) у верстаку

Історія слюсарних лещат

Прообразом лещат були ковальські кліщі (у діалектах їх можуть називати «лещатами»[1]), на які для постійного утримування надягали сталеве кільце (шпандир). Необхідність постійного затискання оброблюваної деталі привела до винайдення лещат з гвинтом. Перші гвинти для лещат за відсутності верстатів робили вручну, рубали зубилом та допилювали напилками.

Види лещат

Розрізняють лещата:

  • ручні[3] (шарнірні, з конічним кріпленням і пружинні), котрі при застосуванні утримуються в руках;
  • слюсарні (настільні)[4], що закріплюється до слюсарного верстака;
  • верстатні з ручним чи механізованим (пневматичним або гідравлічним) затискним механізмом[5], та встановлюються як слюсарних верстаках так і на металообробних верстатах (свердлильних, фрезерних тощо);
  • столярні (передні та задні — як частина столярного верстака).

Ручні, слюсарні та верстатні лещата виготовляють металевими (корпусні деталі з чавуну СЧ20 або сталей 45, 45Л, ходові гвинти із сталі 45Х, гайки з чавуну СЧ30 або бронзи БрО5Ц5С5, накладки притискних губок з інструментальної сталі У7, У8) столярні лещата — дерев'яними.

Див. також

Примітки
  1. Лещата // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  3. ГОСТ 28241-89 Тиски ручные. Технические условия.
  4. ГОСТ 4045-75 Тиски слесарные с ручным приводом. Технические условия.
  5. ГОСТ 16518-96 Тиски станочные с ручным и механизированным приводами. Общие технические условия.

Джерела
  • Копелевич В. Г., Спиридонов І. Г., Буфетов Г. П. Слюсарна справа. — К.: Освіта, 1997. — 206 с. — ISBN 966-04-0068-3
  • Макієнко М. І. Загальний курс слюсарної справи. — К.: Вища школа, 1994. −311 с. — ISBN 5-11-004084-2
  • Кропивницький М. М. Загальний курс слюсарної справи. — К.: Техніка, 1970. — 344 с.
  • Кірик М. Д. Механічне оброблення деревини та деревних матеріалів: підручник для вищих навч. закл. / М. Д. Кірик ; Національний лісотехнічний ун-т України. — Л. : КН, 2006 . — 412 с.: рис. — Бібліогр.: с. 403 .

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.