Липська Ольга Антонівна

Ольга Липська — дочка відставного підполковника Антона Яковича Липського (1815—1880) родом з Польщі, що одружився на чернігівській дворянці.

Була піаністкою. 1877 року на концерті в Чернігові познайомилась з Миколою Віталійовичем Лисенком, який запропонував їй послуги з підготовки до вступу в консерваторію.

Після її переїзду до Києва для удосконалення своїх й без того бездоганних знань музики і відвідування лекцій Миколи Лисенка стала згодом його другою дружиною, музою і помічницею в його громадській роботі.

Ольга Антонівна народила відомому композитору сімох дітей, з яких двоє (Катерина, 1878-го та Богдан 1881-го року народження) померли немовлятами. Залишились: Катерина (1880—1948), Галина (1883—1965), Остап (1885—1968), Мар'яна (1887—1946), Тарас[1] (1900—1921).

Для дітей вона була люблячою матір'ю і музичним педагогом, часто грала улюблені п'єси Чайковського, Шумана і, звичайно, твори Миколи Лисенка.

Оскільки вона була невінченою дружиною композитора, Ольга їздила народжувати дітей навіть в Петербург. Це ускладнювало її психологічний стан. Якось вона зізналася Лесі Українці, що почувається «тінню» свого чоловіка — згодом поетеса написала саме про неї свій вірш «Забута тінь» із збірки «Думи і мрії»…[2]

Як писала Олена Пчілка, Ольга Липська «була гарної вроди», а вдачу «мала трохи різку»[3], була вона «свідома, переконана українка. Власне, завдяки їй діти її вийшли щирими українцями»[3]. Ольга Антонівна зуміла створити дружню і щиру атмосферу у своїй родині. Софія Тобілевич пригадувала: «Глибока взаємна дружба й пошана одне до одного зміцнила їхнє кохання. Ні в одному подружжі, ні раніше, ні пізніше, я не бачила таких глибоко щирих, повних взаємного довір'я й пошани стосунків між чоловіком та дружиною»[3].

Разом з тим, «не тільки вдома Ольга Антонівна була вірною помічницею Миколи Віталійовича, а й у різних справах громадського значення, які організовував Лисенко. А він же невтомно був зайнятий тими справами і на них витрачав і сили свої, і енергію, і дорогий час. … Ольга Антонівна мала великий вплив і на творчу роботу композитора»[3].

М. Лисенко згадував: «Що це за громадянська людина була вона, а мою ідею служіння батьківщині вона всією душею сприйняла і допомагала, як ніхто»[3]. Ольга зокрема переписувала ноти творів композитора. Микола Віталійович називав її «генеральним писарем війська Лисенкового».

1900 року Ольга Антонівна раптово померла від ускладнень, пов'язаних з пологами при народженні сина Тараса, що стало великим потрясінням для великого українського композитора.

Про кохання Миколи Лисенка і Ольги Липської, про трагічну смерть коханої жінки композитора йдеться в другій частині фільму «Микола Лисенко» документального серіалу «Гра долі» від студії «ВІАТЕЛ» з ведучою Наталкою Сопіт.[4][5]

• І. Коляда. Микола Лисенко — гетьман української музики
• Юлія Коляда, Ігор Коляда, Сергій Вергун. Микола Лисенко. — Х.:Фоліо, 2019. — ISBN 978-966-03-7340-2
• Липська Ольга Антонівна / Ганна Карась. Етос і ерос життєтворчості Миколи Лисенка. — С. 131—132