Лисаківський Володимир Юрійович
Володи́мир Ю́рійович Лисакі́вський (1991—2019) — старший матрос Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].
Володимир Лисаківський | |
---|---|
Старший матрос | |
| |
Загальна інформація | |
Народження |
4 серпня 1991 Красненьке |
Смерть |
12 квітня 2019 (27 років) (помер від поранень) |
Alma Mater | Університет державної фіскальної служби України |
Псевдо | «Юрист» |
Військова служба | |
Роки служби | 2015-2019 |
Приналежність | Україна |
Вид ЗС | Військово-морські сили |
Рід військ | Морська піхота |
Формування | 18-й окремий батальйон морської піхоти 35 ОБрМП |
Війни / битви | |
Нагороди та відзнаки | |
З життєпису
Народився 1991 року в селі Красненьке (Кривоозерський район, Миколаївська область) Закінчив Красненьківську загальноосвітню школу. Протягом 2011—2012 років проходив строкову службу у внутрішніх військах МВС. 2012-го закінчив Національний університет державної податкової служби України.
28 квітня 2015 рокув мобілізований до лав ЗСУ, брав участь в боях. АТО, звільнений в запас 19 липня 2017-го. Того ж року підписав контракт на військову службу у морській піхоті; старший матрос, старший навідник 35-ї бригади.
11 квітня 2019 року внаслідок ворожого обстрілу з ПТРК позицій поблизу села Гранітне (Волноваський район зазнали поранень поранення шість військовослужбовців бригади (вибух міни з гранатомета) — серед них й Володимир. Понад добу лікарі намагались врятувати його, але поранення виявилося несумісним із життям.
14 квітня 2019-го похований з військовими почестями в селі Красненьке; проводжали Володимира всім селом[2].
Без Володимира лишились батьки Раїса Михайлівна і Юрій Володимирович та сестра.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 131/2020 від 7 квітня 2020 року за «самовіддане служіння Українському народові, особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом За мужність III ступеня (посмертно)[3]