Лисенко В'ячеслав Олексійович

В'ячесла́в Олексі́йович Лисенко — молодший сержант Збройних сил України. Учасник боїв за Іловайськ та боїв за Донецький аеропорт. Псевдо «Колюня».[1] Один із «кіборгів».

Лисенко В'ячеслав Олексійович
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження 26 жовтня 1976(1976-10-26)
Сміла
Смерть 17 січня 2015(2015-01-17) (38 років)
Донецьк
Поховання Гребінківський район
Псевдо Колюня
Військова служба
Роки служби 1995—1996, 2014—2015
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
заступник командира взводу
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Короткий життєпис

Закінчив Кременчуцьке ПТУ № 16, автослюсар-водій. В 1995—1996 роках проходив строкову службу в ЗСУ, Івано-Франківськ.

Проживав у селі Саївка (Гребінківський район), по тому працював охоронником у Києві.

У червні 2014-го мобілізований, 93-тя окрема механізована бригада.

Брав участь у боях за Іловайськ у серпні 2014 року. На той час — заступник командира взводу. Вивів свій взвод з оточення.[1]

У Донецькому аеропорту був коригувальником вогню на диспетчерській вежі, ніс службу в терміналах, прикривав «дорогу життя».

17 січня 2015-го разом з кількома вояками дістав наказ — зайняти позицію у приміщенні пожежної частини. При обстрілі проросійських сил Лисенко та побратим корегували вогонь з приміщення, наблизився ворожий танк. Вояки дали запит на вогневе підкріплення, його не було. Танк майже впритул розстріляв приміщення. Від поранень обоє загинули. У паузі між обстрілами вдалося винести їхні тіла з поля бою. У бою загинув солдат Дмитро Фурдик — поцілив снайпер, коли він витягав пораненого вояка під обстрілом.

Похований у селі Березівка, Гребінківський район.

Нагороди та вшанування
  • Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
  • Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
  • Нагороджений «Іловайським Хрестом» (посмертно).
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 17 січня[3][4].

Примітки
  1. Андрій Міхейченко, Ігор Гофман тричі повертався в пекло на летовище (дзеркало) // Народна армія — № 49, ст. 14, — 16 грудня 2016
  2. Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022.
  4.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 17 січня на YouTube

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.