Фурдик Дмитро Миколайович
Дмитро́ Микола́йович Фу́рдик (11 січня 1979 — 17 січня 2015) — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Один із «кіборгів»[1].
Дмитро Миколайович Фурдик | |
---|---|
Сержант | |
| |
Загальна інформація | |
Народження |
11 січня 1979 Павлівське |
Смерть |
17 січня 2015 (36 років) Донецьк |
Alma Mater | Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту |
Військова служба | |
Роки служби | 2014-2015 |
Приналежність | Україна |
Вид ЗС | Сухопутні війська |
Рід військ | Механізовані війська |
Формування | 93 ОМБр |
Війни / битви | |
Нагороди та відзнаки | |
Життєвий шлях
1981 року родина переїздить до Вільнянська, де Дмитро закінчив ЗОШ № 2. 2002 року закінчив з відзнакою Дніпропетровський інститут фізичної культури та спорту. Виступав в клубі «Дніпропетровські Ракети» (американський футбол). Останні 20 років мешкав в Дніпропетровську. Здійснював ресторанний бізнес, арт-директор одного із міських закладів, організовував масові заходи.
В часі війни — доброволець, навідник, командир відділення, 6-та рота, 93-тя окрема механізована бригада.
17 січня 2015-го загинув у бою з російськими збройними формуваннями за Донецький аеропорт — під час штурму «Монастиря» біля донецького аеропорт у Дмитра поцілив снайпер, коли він витягав пораненого вояка під обстрілом. Тоді ж загинув Тамаз Сухіашвілі — він зі своєю 6-ю ротою вийшов на підмогу оточеним бійцям в Донецькому аеропорту. Прорватися не вдалося, техніка відступила, але бійці Тамаза продовжували бій протягом п'яти годин, завдяки чому з нового терміналу аеропорту, де трималися українські бійці, були вивезені поранені. Грузинський лейтенант підірвався на міні, перекривши її своїм тілом, чим врятував життя товаришів. В тому бою крім Тамаза загинули ще два українських вояки — старший сержант Віталій Нагорняк та сержант В'ячеслав Лисенко. Понад 20 бійців отримали поранення, серед яких ще троє грузинів.
Без Дмитра лишилися мама, брат, дружина.
Похований в Вільнянську.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
- Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
- орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» ІII ступеня, посмертно (розпорядження голови Запорізької обласної ради від 27.11.2017 № 514-н)[3].
- на фасаді Вільнянської ЗОШ I—III ступенів № 2 відкрили пам'ятну дошку на честь Дмитра Фурдика[4].
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 17 січня[5][6].
Примітки
- Фурдик Дмитро Миколайович — Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека (ru-RU). Процитовано 5 лютого 2022.
- Указ Президента України від 23 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Нагороджені особи ІІІ ступенем | Запорiзька обласна рада. zor.gov.ua. Процитовано 5 лютого 2022.
- 17 січня у закладі пройшов урочистий захід з нагоди Дня пам’яті Фурдика Дмитра Миколайовича. vilnyanska-rayrada.gov.ua (UA). Процитовано 5 лютого 2022.
- В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022.
- Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 17 січня на YouTube