Литвиненко Таїсія Йосипівна
Таїсія Йосипівна Литвиненко (нар. 10 лютого 1935, с. Погреби Київської області) — народна артистка України, артистка Львівського Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької.
| Таїсія Йосипівна Литвиненко | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Народилася |
10 лютого 1935 (87 років) село Погреби, Броварський район, Київська область, УРСР | ||||
| Громадянство |
 СРСР Україна | ||||
| Національність | українка | ||||
| Діяльність | артистка театру та кіно | ||||
| Відома завдяки | Народна артистка України | ||||
| Alma mater | Київський інститут імені Івана Карпенка-Карого | ||||
| Знання мов | українська і російська | ||||
| Заклад | Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, КЗ "ЗАОУМДТ ім. В.Г. Магара" ЗОР, Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької і Львівський національний університет імені Івана Франка | ||||
| У шлюбі з | Стригун Федір Миколайович | ||||
| Діти | Стригун Назар Федорович | ||||
| Нагороди |
| ||||
| IMDb | ID 0514836 | ||||
Життєпис
Народилася в селі Погреби Броварського району Київської області. У 1957 році закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого в майстерні І.І. Чабаненка та Л. А.Олійника.
Ролі у кіно
- «Назар Стодоля» (1955, Галя)[1]
- «Максим Перепелиця» (1955, Василинка)
- «Штепсель одружує Тарапуньку» (1957, Галя Суматоха)
- «Григорій Сковорода» (1959, Параска)
- «За двома зайцями» (1961, Химка)
- «Мовчать тільки статуї» (1962, епіз.)
- «Камінний господар» (1971)
- «Хазяїн» (1979) — Соня
- «Вавилон-XX» (1980)
- «Така пізня, така тепла осінь» (1981, Приська)
- «Вир» (1983, Олена)
- «Житейське море» (1983)[1]
- «Камінна душа» (1988, епіз.)
- «Сіроманець» (1989, т/ф)
- «Війна на західному напрямку» (1990)
- «Далі польоту стріли» (1990)[1]
- «Меланхолійний вальс» (1990)
- «Павло Полуботок» (1991, відео)
- «Небилиці про Івана» (1990)
- «Для домашнього огнища» (1992)[1]
- «Гетьманські клейноди» (1993)
- «У. Б. Н.» (2001)[1][1]
…
Нагороди та премії
- Орден княгині Ольги I ст. (6 березня 2015) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі професійні здобутки та самовіддане служіння Українському народові[2]
- Орден княгині Ольги II ст. (1 грудня 2011)[3]
- Орден княгині Ольги III ст. (20 січня 2006)[4]
- Народний артист України
- Орден св. Анни[5]
- Орден Архистратига Михаїла[5]
- Премія у галузі театрального мистецтва ім. М. Заньковецької[5]
- Премія у галузі театрального мистецтва Б. Романицького[5]
Примітки
- Фильмография Таисии Литвиненко на сайте KINO USSR. Архів оригіналу за 13 серпня 2013. Процитовано 31 липня 2013.
- Указ Президента України від 6 березня 2015 року № 126/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного жіночого дня»
- Указ Президента України № 1094/2011 від 1 грудня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року»
- Указ Президента України № 17/2006 від 20 січня 2006 року «Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій Львівської області»
- Сторінка Таїсіі Литвиненко. Архів оригіналу за 13 серпня 2013. Процитовано 31 липня 2013. на сайті Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької (укр.)
Література
- Житейське море: Федір Стригун, Таїсія Литвиненко: художньо-докум. повість / В. Грабовський. — Львів: Леополь, 2015. — 264 с. : 47 с. іл. — ISBN 617-7142-13-2.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.