Лифар Анатолій Петрович

Закінчив Гадяцьке аграрне училище, тракторист-машиніст; пройшов строкову службу у ЗСУ в 1999—2000 роках. Працював на СТО, у податковій інспекції, сирзаводі, охоронних структурах Києва.

Червнем 2014-го мобілізований, командир відділення, 42-й батальйон територіальної оборони «Рух Опору».

28 серпня 2014-го військовики рухалися на вантажівці «Урал» та потрапили у засідку терористів між Новокатеринівкою та Ленінським. В бою під перехресним вогнем загинули Анатолій Лифар (кинувся рятувати земляка Кириєнка, в цей час у нього влучили з гранатомета), сержант Юрій Кириєнко, солдати Дмитро Ільгільдінов, Ілля Письменний. 12 вересня тіло Лифаря знайдене пошуковою групою «Місія „Евакуація-200“» («Чорний тюльпан»).

Вдома лишилися батьки, дружина Світлана, 10-річний син Роман. Похований 24 грудня 2014-го в Римарівці.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• 27 червня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• в Гадяцькому вищому професійному аграрному училищі відкрито меморіальну дошку випускникам Ігорю Жадьку, Анатолію Лифарю, Руслану Пономаренку, Миколі Прудію
• 26 травня 2016 року у Римарівській школі відбулося відкриття меморіальної дошки в пам'ять про Анатолія Лифаря.

• Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
• Лифар Анатолій Петрович
• 33-річний Анатолій Лифар загинув, рятуючи друга