Лобогрійка

Лобогрійка — проста жниварка на кінній або тракторній тязі, що застосовувалася для збирання зернових і інших культур. Скошений хліб подавався на платформу лобогрійки і вручну вилами скидався на полі. Відомі з 1842 року.[1] Назву отримали через те, що робітник через інтенсивну роботу нагрівав лоба.[2]

Жнива зернових (лобогрійка). 1940-і роки після війни.

Розроблені на базі жниварок-самоскидок заводу Вуда. Відсутність у лобогрійці механізму скидання робило її більш надійною. При прибиранні платформи могла використовуватися для косіння сіна і замінювала сінокосарку[3].

Випуск в Україні

В Україні у другій половині XІX ст. сінокосарки випускали кілька заводів.[3] Завод фірми «Лепп і Вальман», що був на Хортиці, у 1874 році випустив першу лобогрійку, а у 1886 році вже випустив 2 тис. лобогрійок.[2]

Згадки

Див. також

Примітки
  1. Сільськогосподарські машини. Електронний підручник. ДУ «НМЦ «Агроосвіта». Процитовано 27 лютого 2021.
  2. Олег Баранков. Заселення німцями Чернігівщини у XVIII столітті // Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. — 2004. — Вип. 16. — С. 6-12.
  3. Вовкотруб Ю. М. Сільськогосподарські машини та їх застосування в аграрному секторі Наддніпрянської України (II половина XIX — початок XX ст.) / Ю. М. Вовкотруб // Український селянин. — 2006. — Вип. 10. — С. 249-252.

Джерело
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.