Лонха-де-ла-Седа

Лонха-де-ла-Седа/Льоджа-де-ла-Седа (ісп. Lonja de la Seda, вал. Llotja de la Seda, букв. «Шовкова біржа») — це громадська будівля у стилі пізньої Валенсійської готики у місті Валенсія (Іспанія), одна з головних туристичних принад міста та об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО.

Шовкова біржа
ісп. Lonja de la Seda,
вал. Llotja de la Seda
39°28′27″ пн. ш. 00°22′42″ зх. д.
Країна Іспанія
Місто Валенсія
Тип lonjad
Тип будівлі світська будівля
Висота 17,4 м
Стиль Готика
Відродження
Автор проєкту Пер Компте
Архітектор Пере Компте
Будівництво 1482 —1548 роки
Статус  охороняється державою
Шовкова біржа
Шовкова біржа (Іспанія)
 Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Побудована між 1482 і 1548 роками, Шовкова біржа складається з трьох частин (плюс апельсиновий сад в обгородженому дворі).

Поземний план Біржі

Головна «Торгова зала» (Sala de Contratacion)— велика багато прикрашена зала площею 35,6×21,39 м і висотою стелі 17,4 м, яка підтримується чудовими витими колонами в 5 рядів. Підлога з кольорового мармуру. Освітлення через вікна, у тому числі прикрашені статуями гаргуль. Двері на Паса-дель-Меркадо увінчані зображенням Мадонни й гербом Арагона. Під залою розташована каплиця Зачаття Діви Марії, а спіральні сходи ведуть нагору до приміщень, які використовувались в тому числі для ув'язнення торговців-боржників.[1]

Бокове крило має назву Консульський павільйон; воно було резиденцією Tribunal del Mar — першого морського торговельного трибуналу, створеного в Іспанії у 1283 р., а також банку, створеного в 1408 р. На перших двох поверхах були головні функціональні кімнати; верхній з них мав багато прикрашену стелю. Ці кімнати досі зберегли своє оригінальне оздоблення. Час від часу Трибунал саджав купців за борги в центральній вежі Ла Лонха — третій частині структури.[2]

За нинішньою будівлею колись була раніша (з 14-го століття) будівля під назвою, яка була названа Біржа Олій (вал. Llotja de l'Oli або ісп. Lonja del Aceite). Вона використовувалась не тільки для торгівлі оліями, але і для всіх видів бізнесу. Напр., тут в 1348 році торгувався perxal (перкаль) як якийсь вид шовку.[3]

Комерційне процвітання Валенсії досягло свого піку у 15 столітті і потребувало будівництва нового будинку. Дизайн нової Шовкової біржі Валенсії був сформований на основі аналогічної структури (біржі) в Пальми-де-Майорка, побудованої архітектором Гільємом Сагрера в 1448 році, натхненням для якої ймовірно слугував монастир Санта-Домінго у Валенсії[4].

Порівняння Колонних зал цих трьох будівель:

  • Колонна зала монастиря Санто-Домінго (на фото 4 колони, 1310-1320).
  • Лонха-де-Пальма (на фото 6 колон, 1426-1448).
  • Лонха-де-ла-Седа (на фото 8 колон, 1482-1499).

Архітектором новоі біржі Валенсії став Пер Компте, який разом з Хуаном Іборра та Йоханом Корбера побудував основний корпус будівлі — Торгову залу — та вежу всього за п'ятнадцять років (1483—1498). Так написано на синій смужці, яка проходить уздовж всіх чотирьох стін Торгової зали, яка має іншу назву «Колонна зала». Напис золотими літерами містить наступне послання латиною:

Inclita domus sum annis aedificata quindecim. Gustate et videte concives quoniam bona est negotiatio, quae non agit dolum in lingua, quae jurat proximo et non deficit, quae pecuniam non dedit ad usuram eius. Mercator sic agens divitiis redundabit, et tandem vita fructur aeterna.[5]
Початок фрази латиною у Торговому залі.

На думку місцевого валенсійського вченого Жоана Франсеска Міра, цей напис показує, що це не обов'язково бути протестантом або іноземцем, щоб створити основу для гарної торгівлі; він також продемонстрував союз етики та економіки. Інші будівельні та оздоблювальні роботи просувались повільно і були завершені лише 1548 року під керівництвом Домінго де Уртеага, зокрема Консульский павільйон, будинок у стилі Відродження, що примикає до Ла-Лонха, та двір з апельсиновим садом.

Протягом наступних століть, Ла Лонха функціонувала як шовкова біржа. 

ЮНЕСКО внесло біржу до Світової спадщини в 1996 році як «територію видатної універсальної цінності, оскільки вона є абсолютно винятковим прикладом світської будівлі в стилі пізньої готики, яка драматично ілюструє владу і багатство одного з великих середземноморських торгових міст».[6]

  • Вид в форматі "риб'яче око" на стелю Колонної зали
  • Колонна зала
  • Деякі горгулі на Лонха-де-ла-Седа
  • Королівський герб Королівства Валенсії на Лонха

Примітки
  1. La Lonja de Valencia - Justification by State Party (англ.). UNESCO. 13 жовтня 1995. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 8 січня 2010.
  2. http://www.valenciavalencia.com/sights-guide/sights-listings/la-lonja.htm
  3. Diccionari Aguiló: materials lexicogràfics / aplegats per Marià Aguiló i Fuster; revisats i publicats sota la cura de Pompeu Fabra i Manuel de Montoliu, page 134, Institut d'Estudis Catalans, Barcelona 1929.
  4. Fuster i Ortells, Joan (1984). Viatge pel País Valencià. Barcelona, Edicions 62. ISBN 84-297-0164-8 (каталанською)., ст. 86
  5. "Я розкішний будинок, збудований за 15 років. Спробуйте і побачте, співгромадяни, що торгівля - хороша річ, коли немає брехні в промові, коли вона клянеться сусіду і не обманює його, коли вона не позичає гроші з процентами за їх використання. Торговець, який діє таким чином, буде процвітати в достатку і в кінці він буде насолоджуватися вічним життям."
  6. La Lonja de la Seda de Valencia - UNESCO World Heritage Centre. Whc.unesco.org. Процитовано 10 квітня 2011.

Посилання
Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №782782 (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.