Валенсійська мова

Валенсійська мова (або валенсійські говірки, валенсійська мова, валенсійський діалект) — місцеві діалекти каталанської мови (належать до західних діалектів каталанської), якими говорять у Валенсійському співтоваристві.

Валенсійська — граційна мова, з нею може зрівнятися лише португальська у м'якості та приємності.

Мігель де Сервантес, іспанський поет, письменник та драматург, у книзі «Мандри Персилеса та Сигизмунди»[1].
Валенсійська
кат. valencià
Valencià (Català)
Поширення валенсійської мови (темно-зелений колір) у Валенсійському співтоваристві
Поширена в Валенсії, Мурсії
Регіон Валенсія
Мурсія
Носії ~3.5 млн.
Писемність латинське письмо
Класифікація

Індоєвропейська сім'я

Романська група
Західнороманська підгрупа
Галло-іберійська підгрупа
Окситано-романська підгрупа
Каталанська
Офіційний статус
Офіційна у Валенсії, (Іспанія)
Регулює Валенсійська мовна академія
Коди мови

Окрема мова чи діалект каталанської
Мапа поширення каталанських мов в Європі

Частина націоналістичних організацій Автономної області Валенсія, а також ті організації, які виступають за збереження Валенсії у складі Іспанії, стверджують, що валенсійська мова є окремою мовою, відмінною від каталанської. Частина мовознавців вважає, що мови, поширені на території Валенсії, є частиною каталанської мови. Для політкоректності каталанську мову іноді називають каталансько-валенсійською або каталансько-валенсійсько-балеарською.

Статут Валенсійського співтовариства офіційно визнає мовою регіону саме валенсійську мову.

Класифікація

Валенсійська мова (район м. Валенсії) поряд з північно-західною каталанською говіркою (район м. Льєйди) відноситься до західної групи діалектів каталанської мови. У іншу групу діалектів — східну — входять центральна говірка (район м. Барселони), балеарська, північнокаталанська та алґерська говірки.

Лінгвогеографія

Ареал і чисельність мовців
Володіння валенсійською мовою за переписом 2001

Поширена у Валенсійському співтоваристві та Мурсії.

Відповідно до дослідження уряду Валенсії (кат. Generalitat Valenciana) у червні 2005 р.:

  • близько 94 % населення Автономної області Валенсія розуміє валенсійську;
  • 78 % — може нею говорити;
  • близько 50 % — може писати валенсійською.

У повсякденному житті мова використовується менше. Інше урядове дослідження (Servei d'Investigació i Estudis Sociolinguístics )[2], опубліковане у жовтні 2005 р. показало, що:

  • лише 39,5 % вживають валенсійську вдома,
  • 33 % спілкуються нею з друзями,
  • лише 18,8 % використовують її у супермаркетах.

Діалекти
Див. також Діалекти каталанської мови.
Діалекти каталанської мови в Автономній області Валенсія

В Автономній області Валенсія нараховується 6 діалектів каталанських мов — перехідний або туртозький, північноваленсійський або діалект Кастельйо, центральноваленсійський (апічат), південноваленсійський, алаканський та мальоркський у муніципалітетах Тарбена та Ла-Валь-де-Ґалінера.

Слова валенсійського походження

Історія назви каталанської мови у Валенсії, Каталонії та на Балеарських о-вах

Цитати / Новини коротко
Публікація у Diari Oficial del País Valencià рішення суду про визнання права Університету м. Алакан називати мову Валенсії каталанською
"Ми, члени Академії іспанської мови та Академії історії, що підписалися нижче, вповні знаючи про конфлікт […] щодо назви мови, яку вживають у більшості районів Регіону Валенсія, після того, як нас попрохали висловитися з цього приводу, хотіли б зазначити таке: відповідно до всіх студій щодо романських мов науково доведено, що валенсійська є регіональним різновидом каталанської мови, тобто мови, яка вживається на Балеарських островах, у французькій та іспанській Каталонії, у частині Арагону, більшій частині районів Валенсії, у Князівстві Андорра та у м. Алґе на острові Сардинія. Будь-яке намагання відокремити мову Валенсії від мови та культури інших каталаномовних територій є повним безглуздям з наукової точки зору. Будучи іспанськими письменниками та академіками, ми висловлюємо нашу повагу до каталанської мови та каталонської культури, поважну частину якої являє собою Валенсія."

Академічна доповідь Real Academia de la Lengua Española щодо валенсійської мови, 1975 р.[3]
6 червня 2008 р., виконуючи рішення Трибуналу Вищого суду юстиції Валенсії (TSJCV), Жанаралітат Автономної області Валенсія був змушений опублікувати у своєму офіційному віснику "Diari Oficial del País Valencià" — а, отже, офіційно підтримати параграф (k) статті (2) статуту Університету м. Алакан, у якому йдеться про те, що "[Університет] робитиме все необхідне, щоб застосовувати в усіх сферах університетського життя власну мову Автономної області Валенсія, яка офіційно називається валенсійською, а з академічної точки зору є каталанською (кат. acadèmicament català)". Раніше, а саме 22 травня 2008 р., цей параграф був вилучений з тексту Статуту при його опублікуванні у тому ж віснику. Суд визнав, що Жанаралітат Валенсії не мав права модифікувати статут вишу.

Каталаномовною громадою цей факт було визнано «маленькою перемогою», оскільки Жанаралітат Валенсії з політичних міркувань системно заперечує тотожність каталанської та валенсійської[4].

Література
  • Sanchis i Guarner, Manuel (1934, 1967). La llengua dels valencians. 3i4 Editions, Valencia 2005. ISBN 84-7502-082-8 . (кат.)
  • Valor i Vives, Enric (1973). Curs mitjà de gramàtica catalana, referida especialment al País Valencià. Grog Editions, València 1999. ISBN 84-85211-45-6 . (кат.)
  • Salvador i Gimeno, Carles (1951). Gramàtica valenciana. Associació Cultural Lo Rat Penat. Valencia 1995. ISBN 84-85211-71-5 . (кат.)
  • Salvador i Gimeno, Carles (1963). Valencians i la llengua autòctona durant els segles XVI, XVII i XVIII. Institució Alfons el Magnànim. València. ISBN 84-370-5334-X. (кат.)
  • Colomina i Castanyer, Jordi — (1995). Els valencians i la llengua normativa. Textos universitaris. Alacant: Institut de Cultura «Juan Gil-Albert». ISBN 84-7784-178-0. (кат.)
  • Ubieto Arteta, Antonio (1923, 1990), Orígenes del Reino de Valencia. Zaragoza 1979, ISBN 84-7013-154-0. (ісп.)
  • Garcia Moya, Ricart (1942), Diccionari Historic del Idioma Valencia Modern, Valencia 2006, ISBN 84-934687-5-4. (кат.)
  • Antoni M. Badia i Margarit — Gramàtica de la llengua catalana, Barcelona 1995. (кат.)

Див. також

Західна група

Східна група

Електронні перекладачки, енциклопедії, словники

Примітки
  1. Сервантес про валенсійську мову
  2. Вибірка — 6600 осіб.
  3. The origins and evolution of language secessionism in Valencia. An analysis from the transition period until today. Vicent Climent-Ferrando, 2005, стор. 10-11
  4. http://www.racocatala.cat/noticia/generalitat-valenciana-aprova-decret-iguala-valencia-catala-lambit-academic
  5. Іноді класифікується як субдіалект північно-західного діалекту
  6. Іноді класифікується як субдіалект валенсійського (південнокаталанського) діалекту.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.