Лопухіна Маріамна Андріанівна

Народилася в 1871 році. Батько Адріан Андріанович Лопухін (нар.1831 — пом.09.04.1905), син власника Златополя. Мати Ольга Іванівна Орлова, донька генерал-лейтенанта, генерал-ад'ютанта, похідного отамана донських козачих полків, власника великого українського маєтку Матусів — Івана Олексійовича Орлова (нар.1795 — пом.1874).

Лопухіни були надзвичайно багатими і володіли великими маєтками в Україні; але дід Маріамни, прикрий марнотратник, розтратив свою частку сімейного багатства, як це зробив і єдиний син його брата, отож батько Маріамни та його близькі родичі виявилися майже розореними.

Син Івана Олексійовича Орлова був змушений продати сімейне гніздо в Матусові й батьки Маріамни вирішили його купити, щоб лишити за родиною. Для цього мати мала не тільки продати свою невеличку власність, але й взяти позику в банку. Це на все життя поставило їх у скрутне становище, оскільки утримання заможного дому та обслуги було вельми затратним. Маріамна була другою з п'ятьох доньок, одна з яких, Варвара, померла в 1890-х роках. Виховувалася вдома гувернантками.

Була потайки закохана у шкільного вчителя та за сумісництвом керівника церковного хору Пантелеймона на прізвисько Чікотіні. Взимку відвідувала Київ. У треті такі зимові відвідини Києва мати винайняла багате приміщення з великими танцювальною залою та їдальнею. Тут було влаштовано кілька забав і на одну з них знайомі підказали запросити Лева Олексійовича Давидова, молодого офіцера кавалерії, який залишився в Києві після випадку, під час якого він мав бути майже вбитим. Високий, гарний, світловолосий і дуже добрий танцюрист привернув увагу Маріамни, але наявність друзів не дала змоги ближче познайомитися. Коли сім'я поверталася до маєтку, Маріамна познайомилася з Тасею (Наталкою) — сестрою Лева, приємною молодою дівчиною і, на відміну від брата, з темним волоссям та смуглою шкірою. Вона була уважною, але завжди готовою посміятися, і доброю. Це знайомство дало змогу Маріамні ближче познайомитися з Левом у Камянці — поблизу маленького лісу Тростянка й у Великому Лісі, де навесні та влітку 1899 року часто проводилися пікніки на природі. Отож незабаром вже на 12 листопада було призначено весілля. Після вінчання увечері вони вдвох на залізничній станції Цвіткове сіли в потяг і вирушили спочатку до Києва, потім до Санкт-Петербурга і зрештою каретою до Царського Села, де й оселилися.

На батьків Маріамни смерть доньки Варвари через тиф в березні 1890-х років справила гнітюче враження, а особливо на матір. Отож, щоб розвіяти печаль, сім'я вирішила їхати на зиму до Парижа. Перебування там дало змогу Маріамні навчатися живопису в Академії Жуліана та Академії Гранд Шом'єр.

У 1902 році Маріамна народила доньку Олену. На початку 1903-го з'явилася можливість призначення чоловіка на посаду регіонального директора у Влоцлавек, тож Маріамна тимчасово переїжджає з донькою до Кам'янки. Восени чоловік пакує речі в Царському Селі й забирає Маріамну з донькою у Влоцлавек. Після 1905 року сім'я переїжджає в один з менших будиночків у Кам'янці. Чоловік керував володінням та їхнім цукровим заводом і поступово перебрав усі підприємства. У 1908 році чоловік придбав іншу власність, Дібрівку, що лежить неподалік від Кам'янки. Відтоді Маріамна з донькою розподіляли час між Кам'янкою і Дібрівкою. Під час зими 1908/1909 рр. подорожувала з сім'єю по Європі, де відвідали Геную, Ніццу Рив'єру, Морос. На зворотньому шляху вирішили завітати в замок поблизу Конкарно, де мешкала її старша сестра Юлія з чоловіком Жоржем Куртеном. Після повернення в Україну з квітня перебували у Дібрівці, де познайомилися з власниками сусіднього володіння Тимошівка — Шимановськими, які мали двох синів: піаніста Фелікса та композитора Кароля. Відтоді сім'я іноді відвідувала сусідів і насолоджувалася талантом музикантів. Після вибуху в 1914 році Першої світової війни чоловіка Маріамни мобілізують до війська, а вона з донькою переїжджає до Києва. Коли більшовики здобувають Київ, втікачки прямують до Одеси. Звідтіля вирушають до Константинополя, тоді до Рима, і врешті-решт до Парижа, де живуть до 1924 року дуже скрутно. В 1924 році вирушають жити в Конкарно, Бретань, де старша сестра Маріамни Юлія жила з чоловіком-французом і де були поховані їхні батьки. У 1932 році Маріамна повертається до Парижа й 1949 року емігрує до США, де й помирає у 1961 році. У 1983 році її донька Олена Левівна Василіва мешкала на Лонг-Айленді.

В Росії здобула славу карикатуристки, але коли після Жовтневого перевороту 1917 року в 1919-му втекла з України, полишивши в Матусові маєток зі своїми карикатурами та акварелями, то весь її творчий доробок був знищений більшовиками.[1] За кордоном вона для маленької онуки Ірини, яка ніколи не була в Україні, намалювала альбом з 82 акварелей із жанровими сценками про життя сім'ї в Україні, з поясненнями майже до кожного малюнка. Текст і малюнки навмисно спрощені, щоб їх було цікаво розглядати дитині. І щоб зберегти в пам'яті історію сім'ї — дуже ретельні від облич родичів до забарвлення шпалер. Легкі, веселі, з безліччю цікавих побутових деталей — їжа, костюми, типажі, інтер'єри. Дуже незвичний стиль малюнка: у кожної картинки стислі пояснення, смішні «промовисті» назви. Проте крізь цей стиль чітко проглядається талановитий майстер, щоправда, не без впливу своїх французьких вчителів. Цей альбом упорядкувала внучата небога чоловіка Ольга Давидова-Дакс і видала кількома мовами.[2][3][4]