Лора Бріджмен

Лора Бріджмен народилася в родині фермерів Деніела Бріджмена (1800—1868) і Гармоні Даунер Бріджмен (1804—1891) [3]. Лора була третьою з восьми дітей у родині[4][5]. Вона росла дуже слабкою дитиною, зокрема, була схильна до постійних судорог[6].

1832 року почалася епідемія скарлатини[5], внаслідок якої загинули дві старші сестри Лори — Мері і Колліна[7]. Сама ж дівчинка після перенесеного захворювання стала сліпоглухою[5] й частково втратила почуття смаку та нюху[6].

Мати Лори всіляко заохочувала прагнення дитини обмацувати і вивчати навколишні предмети, стежити за рухами рук інших людей[1].

1837 року про Лору Бріджмен почув доктор Массі, керівник медичного департаменту. Він написав про Бріджмен замітку, яка в свою чергу зацікавила тифлопедагога Самуеля Хауї, директора школи Перкінса для сліпих. Самуел вирішив прийняти дівчинку в свій навчальний заклад. Батьки Лори погодилися, і 1837 року вона вступила до школи[5][6]. Навчання Бріджмен стало першим описаним в науковій літературі досвідом з формування навичок особистого й соціального розвитку та адаптації до суспільного життя осіб, які страждають на сліпоглухоту[8].

Чарлз Діккенс описав процес її навчання в книзі «Американські записки»[5]. Бріджмен навчилася писати та читати, стала використовувати дактильне спілкування при контакті з іншими людьми. 1857 року вона почала писати вірші. Серед них широку популярність здобув твір Holy Home[6]. Високого ступеня інтелектуального розвитку Лора не досягла, але вона навчилася майстерно шити і в'язати[1].

Лора Бріджмен померла 24 травня 1889 в Бостоні.