Лос-Анджелес (річка)
| Лос-Анджелес | |
|---|---|
 | |
 | |
| 34°11′42″ пн. ш. 118°36′06″ зх. д. | |
| Витік | долина Сан-Фернандо |
| • координати | 34°11′43″ пн. ш. 118°36′07″ зх. д.--> |
| • висота, м | 242 м |
| Гирло | затока Сан-Педро |
| • координати | 33°45′50″ пн. ш. 118°12′18″ зх. д. |
| • висота, м | 0 м |
| Басейн | Тихий океан |
| Країни: | США |
| Регіон | Каліфорнія |
| Район | округ Лос-Анжелес |
| Довжина | 82 (77) ки |
| Площа басейну: | 2142 км² |
| Середньорічний стік | 6,4 м³/сек (0,202 км³/рік) |
| Притоки: | Ріо-Гондоd[1], Комптон-Крікd[1], Пакоїма-Вошd[1], Таджунґа-Вошd[1], Вердуґо-Вошd[1], Burbank Western Channeld[1], Алісо-Крікd, Аройо-Калабасасd, Bell Creekd, Browns Canyon Washd і Булл-Крік |
| Ідентифікатори і посилання | |
| GeoNames | 5323995 |
| |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Лос-Анджелес, Лос-Анжелес англ. Los Angeles — річка в Лос-Анжелеському окрузі в Південній Каліфорнії над якою положено місто Лос-Анжелес. Одна з небагатьох цілорічних рівнинних річок Південної Каліфорнії.
Каналізоване бетонне річище Лос-Анжелесу часто ставало місцем автомобільних перегонів у голлівудських кінострічках.
Плин
Джерела річки в горах Сімі-Гіллз й Санта-Сюзана. На заході Сан-Фернандської долини у міцевості Каноґа-Парк утворюється злиттям річок Белл-Крік, ліворуч, та Аройо-Калабасас, праворуч.
Довжина плину річки 82 км.
У Сан-Фернадській долині річка тече на схід, обминає східний край Санта-Моніцьких гір і повертає на південь, де впадає у затоку Сан-Педро в місті Лонг-Біч.
Сточище Лос-Анжелесу вважається напівпустелею, бо отримує менше 375 мм щорічних опадів.[2]
Взимку та навесні живлення дощове й таненням снігів. Влітку та восени річка живиться з Водоочисного заводу Дональда С. Тіллмана у Ван-Найсі та з міських стоків. Течія Лос-Анжелесу може бути жвавою, навіть улітку.
Повені
Річка часто повноводна через таненням снігу на горах та сильними, коротко тривалими субтропічними зливами, що спричинювали повені. Річка утворює характерну алювіальню рівнину з плавнями та оболонями. Після серії спустошень через повені на початку 20-го сторіччя, Лос-Анжелес було каналізовано в бетонні споруди.
Природний стан
Групи захисту довкілля підтримують усунення бетонного каналу та відновлення природного та тваринного середовища річки. Деяка частина каналу Лос-Анжелесу має ґрунтове тло з відновленим тваринним життям. Іншими планами пропонується створення парків над річкою.
Річка потерпає від сільськогосподарських, міських та промислових стоків.
У межах центральної частини міста Лос-Анжелесу тривають програми створення парків над річкою Лос-Анжелес. Створена велосипедна стежка вздовж частини берегу.
Притоки
Притоки Лос-Анджелесу:
- ліві:
- Белл-Крік, також відомий як Іскорпіон-Крік, довжиною 16 км, джерело в Белл-Каньйон у Сімі-Гіллз в окрузі Вентура; тече місцевостями Белл-Каньйон, Вест-Гіллз та Каноґа-Парк;
- Браунс-Каньйон-Вош (або Браунс-Каньйон-Крік), довжина 16,6 км, джерела в Бруйнс-Каньйон у горах Санта-Сюзанна; тече місцевостями Чатсворт, Канога-Парк і Віннетка, вздовж річки кінна та велосипедна стежина;
- Алізо-Крік, довжина 16 км, джерела в Алізо-Каньйоні нижче гори Оат-Маунтен у горах Санта-Сюзанна; Портер-Ранч, Гранада-Гіллз, Нортрідж, Різіда;
- Булл-Крік, тече місцевостями Гранада-Гіллс, Нортрідж, Норт-Гілл, Балбоа-Лейк;
- Таджунга-Вош, довжина 21 км, називається Вош, тому, що він здебільшого сухий, джерела в горах Сан-Габріел, тече місцевостями Шаддов-Гіллз, Лейк-Вью-Террас, Пакоїма, Сан-Валлі, Панарама-Сіті, Ван-Найс, Валлі-Глен, Ває-Вілладж, Студіо-Сіті;
- Вердуго-Вош; тече через Ла-Каньяда-Флінтрідж та Глендейл;
- Аройо-Сіко (з іспанської «Сухий струм»), довжина 40 км, джерела у горах Сан-Габріел, тече через Пасадену;
- Ріо-Гондо (з іспанської «Глибока річка»), довжина понад 26 км, джерела приток річки в горах Сан-Габріел, з головною Санта-Аніта-Крік, тече через Ел-Монте й Монтебелло;
- праві:
- Аройо-Калабасас, довжина 11 км, джерела в Санта-Моніцьких горах й Сімі-Гіллз, тече в місцевостях Вудланд-Гіллз та Каноґа-Парк;
- Комптон-Крік, довжина біля 14 км, тече через Комптон.
Поселення над Лос-Анджелесом
Над Лос-Анджелесом положені місцевості міста Лос-Анджелес та міста Лос-Анджелеської округи:
- над правим берегом:
- над лівим берегом:
- на півночі: Віннетка, Різіда, Лейк-Бальбоа, Шерман-Оакс, Студіо-Сіті, Толука-Лейк, місто Бербанк
- на сході: місто Глендейл, Етвотер-Вілладж, Глассел-Парк, Сайпресс-Парк, Лінкольн-Гейтс, Бойл-Гейтс
- на півдні: міста Вернон, Коммерс, Белл-Гарденс, Давні, Саут-Гейт, Парамаунт, Карсон, Лонг-Біч та місцевість Ранчо-Домінгез.
Історія
Нарід Тонгва у Янгна
Річка Лос-Анжелес була джерелом понад тисячоріччя для тонгва — найбільшої групи індіанців у Північній Америці. Тонгва мали найбільше поселення на правому боці Лос-Анжелесу, де тепер Даунтаун Лос-Анжелесу. На 1769 рік у цьому поселенні Янгна мешкало понад 200 тонгва.
Тонгва займали територію округ Лос-Анжелес, Оранж, частину Сан-Бернандіно й Ріверсайд, та острів Санта-Каталіна. Коли прийшли мексиканці вони назвали тонгва габріелино та приписали їх до місії Сан-Габріел, а тонгва Сан-Фернадської долини назвали фернарденьо з приписом їх до місії Сан-Фернандо.[2]
Повені за існування міста Королеви Янголів
Каспар де Портола, найперший європеєць, що побував у цьому краї назвав річку Порсіункула.
Створене 1781 року на місці індіанського поселення іспанське місто Ель-Пуебло-де-Нуестра-Сеньйора-де-лос-Ангелес (Місто Нашої Пані Королеви Янголів) 1815 року було змито повінню річки Лос-Анджелес.
До 1825 року річка Лос-Анджелес після обминання Санта-Моніцької гряди на сході не прямувала на південь у сторону затоки Сан-Педро, але повертала на захід до Санта-Моніцької затоки, річище сучасної річки Баллона-Крік. Тоді річищем у Сан-Педроську затоку текла теперішня річка Сан-Габріел. Після повені 1825 року між Пуебло Королеви Янгелов й затокою Санта-Моніка утворилося багато дреговин, тому річка повернула на південь за сучасним річищем до Сан-Педроської затоки.[2]
Повінь 1861 року розмила береги, знесла водозабірні споруди та спустошила вже Сан-Фернандську долину.
Лос-Анжелеський акведук
1904 року артезіанські криниці спустошили підземні води, на зростаючи потреби міста й сільського господарства. Керівник Лос-Анджелеської водної компані Вильям Мулхолланд розпочав проєкт постачання у Лос-Анджелеський край води з навколишніх гір та згодом з озера Моно.
Лос-Анжелес втратив домінуючу роль джерела водопостачання зі зведенням Лос-Анжелеського акведуку в 1913 році.[2]
Каналізація Лос-Анджелесу
Після повені 1914 року зі збитками 14 млн доларів були побудовані початкові дамби. Проте дві повені 1930-х років призвело до втручання федерального уряду. У 1938-80 роках була проведена 82-кілометрова бетонна каналізація Лос-Анджелесу.
До каналізації річка іноді пересихала улітку. Проте з будівництвом бетонного каналу Лос-Анджелес більше ніколи не пересихав. Бетон допоміг зберегти воду від всмоктування до землі.
Каналізація змінила систему приток, плавнів, оболонів, дреговин, вирівняла й стабілізувала річище річки. Вона дозволила розбудувати раніше непридатні землі. Тільки 3 частини річки залишилися небрукованими:
- Сепулведа повене-контрольна система у долині Сан-Фернандо,
- від парку Гриффіт до долини Іліжіан, де високі ґрунтові води не дали можливості забрукувати річку,
- гирло річки у Лонг-Біч.[2]
З 1990 року продовжилися роботи з протиповеневих робіт у нижній частині річки, на каналі Ріо-Хондо та Комптон-Кріці. Цей проєкт убезпечить понад півмільйона осіб на 212 км² від 100-річного катастрофічного опаду.
До поточного проєкту відноситься 35 км велосипедної та кінної стежини вздовж річок Лос-Анджелесу й каналу Ріо-Хондо. Стежина починається у дамби Віттієрського звуження, продовжується вздовж Ріо-Хондо до її впливу в Лос-Анджелес й закінчується у гирла річки в затоці Сан-Педро. Стежина поєднує 7 парків, що прилеглі до річок Лос-Анджелес і Ріо-Хондо.[2]
Джерела
- Angeles River Master Plan[недоступне посилання з липня 2019]
- The River Under the City of Angels
Примітки
- https://www.waterboards.ca.gov/rwqcb4/water_issues/programs/regional_program/Water_Quality_and_Watersheds/los_angeles_river_watershed/la_summary.shtml
- http://ladpw.org/wmd/watershed/LA/History.cfm. ladpw.org (англ.). Процитовано 17 квітня 2018.