Лошкарьов Денис Олександрович

Дени́с Олекса́ндрович Лошкарьо́в (9 березня 1979(19790309) — 15 грудня 2018) — молодший лейтенант Національної гвардії України, учасник російсько-української війни[1].

Денис Лошкарьов
 Молодший лейтенант
Загальна інформація
Народження 9 березня 1979(1979-03-09)
Херсон
Смерть 15 грудня 2018(2018-12-15) (39 років)
Гнутове
Поховання Херсон
Псевдо «Мол»
Військова служба
Роки служби 2016—2018
Приналежність  Україна
Вид ЗС  МВС України
Рід військ  Національна гвардія
Формування
 «Донбас»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Медаль «За жертовність і любов до України»

Життєпис

Народився 1979 року в місті Херсон. За фахом юрист (спеціалізація — цивільне процесуальне та господарське право), директор ТОВ «Юридичне агентство „Дерн, Лошкарьов та партнери“». Захоплювався спортом та мисливством; займався громадською та політичною діяльністю, на виборах у 2012 році був членом ОВК від БЮТ. Голова апеляційного комітету Херсонської обласної федерації футболу; голова ГО «Українська військова організація Херсонщини».

Брав активну участь в подіях Революції Гідності, зокрема 14 лютого 2014 року у Маріїнському парку перед ВР. Лідер Херсонської Самооборони, учасник захисту Херсонської ОДА в березні 2014-го.

Записався добровольцем у загін самооборони при Херсонському військоматі. Після отримання повістки 3 лютого 2015 року, підписав контракт з НГУ до закінчення особливого періоду; молодший лейтенант, командир взводу снайперів (станом на березень 2017-го — командир 3-го відділення снайперського взводу СпП) батальйону «Донбас» 15-го окремого полку НГУ. Пройшов бої за Широкине; із групою снайперів-розвідників виконував завдання у складі ССО з розвідки та контрснайперської боротьби по всій лінії фронту.

15 грудня 2018 року загинув від кулі снайпера поблизу села Гнутове на Маріупольському напрямі.

19 грудня 2018-го похований у Херсоні, на кладовищі Геологів, Меморіал пам'яті загиблих бійців АТО[2].

Без Дениса лишились дружина та троє дітей — два сини і донька.

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 26/2019 від 31 січня 2019 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[3].

  • медаль УПЦ КП «За жертовність і любов до України».
  • відзнака «За оборону Маріуполя».

Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 15 грудня[4][5].

Примітки
  1. Сторiнка пам'ятi. khoda.gov.ua. Офіційний сайт Херсонської обласної державної адміністрації. Архів оригіналу за 15 грудня 2021.
  2. Гинуть найкращі. 5.ua. 5 канал. Архів оригіналу за 23 листопада 2020.
  3. Указ Президента України від 31 січня 2019 року № 26/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 15 грудня 2021. Процитовано 15 грудня 2021.
  5.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 15 грудня на YouTube

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.