2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас»

Батальйон «Донбас» розпочав свою історію як загін народного ополчення на Донеччині[1].

У квітні 2014 року підприємець, майданівець та громадський активіст Семен Семенченко на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook оголосив про збір коштів та запис добровольців до батальйону територіального захисту Донецької області під назвою — «Донбас».[2][3][4] Наприкінці травня 2014 року кількість добровольців сягнула 120 чоловік[4]. Одначе керівництво Донецької області не підтримало ініціативу Семенченка. Тому добровольці змушені були перебазуватися на територію сусідньої Дніпропетровської області, де завдяки підтримці її керівництва змогли сформувати свій підрозділ у статусі роти «Донбас-1» Полку національного захисту. Як зазначив Семенченко:[5]

Ми зіткнулися з серйозною протидією в нашій області. Губернатор, погоджуючись на словах, нічого не зробив. Тільки в сусідній області ми змогли сформуватися.

— Семен Семенченко. Червень 2014

Вишкіл добровольців відбувався в селі Новопідгородне на межі Дніпропетровщини та Донеччини на території колишньої машинно-тракторної станції[6][7]. Навчання містило в собі, зокрема, збирання та розбирання стрілецької зброї, подолання смуги перешкод, а також навички рукопашного бою[8].

За словами Семена Семенченка, першу бойову зброю він та його соратники отримали, напавши з «травматикою» на контрольований терористами блокпост 1 травня. Надалі, до включення до складу Національної гвардії, на озброєнні батальйону знаходилася легка стрілецька зброя, РГД та снайперські гвинтівки.

Станом на травень 2014 року особовий склад «Донбасу» на 80 % складався з мешканців Донецької області[9]. За словами командира Семена Семенченка, на той момент до лав підрозділу записалося понад 400 осіб, хоча реальна кількість особового складу не перевищувала 120 осіб[10]. До підрозділу записувалися як професійні військові, так і люди без будь-якого військового досвіду[11]. Утримання батальйону, за словами його командира, на початку відбувалося за рахунок добровільних пожертв[12].

15 травня 2014 року батальйон звільнив райвідділ міліції у Великій Новосілці від лояльної терористам міліції[13]. Після цього було замінено керівника райвідділу, а особовий склад приведений до повторної присяги на вірність Україні. Над будівлею райради було піднято прапор України.[14] Згодом близько 21.00 була отримана інформація про рух у бік Великої Новосілки 30 автомобілів бойовиків з угруповання «Восток», однак справжній бій не відбувся. Після короткої перестрілки, отримавши декількох легкопоранених, «Восток» відступив.

22 травня 2014 року бійці батальйону взяли під охорону адміністративні будівлі Володарського району, з приміщення районної ради знято прапор «ДНР» та вивішено прапор України[15]. Семен Семенченко повідомив у Facebook, що батальйон «Донбас» взяв під контроль та здійснював охорону будівель окружних виборчкомів в п'ятьох західних районах Донецької області: Великоновосілківському, Добропільському, Олександрівському, Володарському та Красноармійському.[16] Він повідомив, що підрозділи батальйону були залучені у спецоперації у рамках АТО в Маріуполі, а також додав:[17]

Західний Донбас під контролем української влади та батальйону Донбас. Настав час Донецька.

— Семен Семенченко, 22 травня 2014.

Вранці 23 травня 2014 року батальйон потрапив у засідку російських терористів у селі Карлівка Мар'їнського району[18]. Частині бійців вдалось вирватись з оточення та дістатись до блок-посту українських військових поблизу міста Покровськ. Батальйон «Донбас» втратив п'ятьох бійців загиблими, семеро поранено[19]. За оцінками, внаслідок бою майже половина бійців отримала поранення різного ступеня тяжкості[20]. Дмитро Тимчук повідомив, що зі слів командування батальйону, під час бою було знищено мінімум 15 проросійських бойовиків[21].

Російські засоби масової інформації в черговий раз поширювали завідомо неправдиву інформацію про те, що на блокпост терористів начебто здійснили напад представники політичної партії «Правий сектор»[22]. Втім, недостовірна інформація російських ЗМІ була вчергове спростована[23].

29 травня 2014 року командування батальйону згодилось на пропозицію міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова — було ухвалено включити 1-шу роту «Донбасу» до складу Національної гвардії України з формуванням на її базі підрозділу спеціального призначення із назвою 3-й резервний батальйон Національної гвардії. Основними напрямками діяльності батальйону мали бути проведення розвідувальних, протидиверсійних, штурмових операцій, а також посилення охорони державного кордону України на сході від диверсійних і терористичних груп[1][24][25]. Штатна чисельність резервного батальйону НГУ — 460 осіб[26]. Після завершення бойових дій та стабілізації ситуації планувалося, що батальйон буде розформовано, але охочі зможуть долучитися до формування нових офіційних правоохоронних структур[27].

Частину бійців, що не пройшли добір до лав Нацгвардії, залучено до складу 24 батальйону територіальної оборони Луганської області у структурі Міністерства оборони, а ті з добровольців, які не виявили бажання офіційно вступати на військову службу, залишилися у статусі «народного ополчення» та продовжували забезпечувати охорону державних об'єктів чотирьох західних районів Донеччини: Добропільського, Великоновосілківського, Покровського та Олександрівського[1].

На початку червня 2014 року батальйон розпочав тренування на полігоні Національної гвардії у селі Нові Петрівці[28].

• 
  Бійці батальйону «Донбас» на полігоні у селі Нові Петрівці, Київська область. 2 червня 2014.
• 
  2 червня 2014.
• 
  2 червня 2014.

Станом на 6 червня 2014 року до лав батальйону записалося понад 800 осіб[29].

8 червня 2014 року після чергового народного віче на Майдані Семен Семенченко повідомив, що до лав батальйону записалися 10 солдатів Президентського полку, 16 військовослужбовців та активісти Євромайдану.[30][31]

23 червня 2014 року 640 бійців батальйону «Донбас» на тренувальній базі у селі Нові Петрівці склали присягу на вірність українському народу. Після цього батальйон вирушив у зону бойових дій на Донбасі[32].

4 липня 2014 року бійці батальйону у складі сил АТО брали участь у звільненні від терористів міста Миколаївка Донецької області[33].

5 липня розвідувальна рота батальйону брала участь у звільненні від терористів міста Костянтинівка Донецької області[34].

6 липня бійці батальйону разом з іншими підрозділами сил АТО здійснили розвідку боєм у селі Карлівка поблизу Донецька з метою виявлення вогневих позицій терористів. Унаслідок операції, терористів було знищено артилерією великого калібру та установками залпового вогню «Град», втрат зазнали також частини терористів з так званого батальйону «Сєвєр», які полишили свої позиції біля Донецького аеропорту[35].

Бійцями батальйону, які знаходяться у Артемівську, проводяться активні дії по звільненню міста від терористів, відбиваються нічні атаки бойовиків, споруджуються блокпости у місті та за його межами, а також готуються операції по зачистці території. Підрозділи батальйону забезпечують патрулювання прилеглих до Артемівська та Горлівки районів[36].

8 липня у зону бойових дій на Донеччині прибула ще одна рота батальйону «Донбас»[37].

11 липня розвідувальна група батальйону «Донбас» поблизу Артемівська вступила у бій з терористами, які оточили блокпост. Під час бою було знищено 1 легкову автівку, 2 бійців батальйону отримали поранення, 7 терористів було убито і декількох поранено. Унаслідок бою позиції терористів було знищено, і вони змушені були відступити. По закінченню бою бійцями батальйону «Донбас» було проведено зачистку території, під час якої виявлено базу терористів та вилучено значну кількість зброї[38].

18 липня бійці батальйону вели бій з терористами у місті Попасній. Під час бою 2 бійців батальйону було убито, 6 отримали поранення, з боку терористів 7 осіб загинуло[39]. Пізніше в лікарні від поранень помер третій боєць - "Боха".

19 липня під час наступного бою за Попасну, батальйоном було знищено 4 блокпости терористів, вбито близько 40 терористів та узято у полон 6. Зі свого боку(за 18-19 липня) батальйон «Донбас» втратив 3-х бійців, 6 отримали поранення, 1 боєць вважається зниклим безвісти[40].

21 липня у ході військової операції за участю підрозділів Збройних сил, батальйонів «Донбас» та «Дніпро-2» було звільнено населений пункт Піски. Бійцями батальйону було взято у полон 4 озброєних терористів-саперів з вибухівкою з так званої «Російської православної армії». Під час операції батальйон «Донбас» втрат не зазнав[41]. Надалі було знищено укріплений район терористів поблизу населеного пункту Нетайлове та частково знищено укріпрайон у передмісті Донецька[42].

22 липня біцями батальйону було звільнено від терористів та взято під контроль місто Попасна. Під час бою було знищено понад 100 терористів «ЛНР», з боку батальйону втрати відсутні[43].

24 липня батальйон «Донбас» разом з іншими українськими підрозділами звільнив від терористів місто Лисичанськ та розпочав патрулювання вулиць, роздачу продуктів та води місцевому населенню[44][45].

26 липня батальйоном «Донбас» разом з підрозділами Збройних сил та Національної гвардії розпочато штурм Первомайська, у районі якого зосереджено значні сили терористів, озброєних установками Град, ПЗРК та бронетехнікою[46].

У той же день бійцями батальйону було взято склад бойовиків з батальйону «Призрак», який знаходився у приміщені Лисичанського скляного заводу. На складі було виявлено 2 одиниці бронемашин, зенітно-ракетну зброю, ПТКР, міномети, стрілецьку зброю, велику кількість автівок, цистерни з бензином та соляркою, велику кількість комплектів форми з розпізнавальними знаками терористів, більше 800 ящиків з гуманітарною допомогою, російські паспорти та електронну базу бойовиків з особистими даними та фото[47].

29 липня народний депутат Олександр Бригинець повідомив, що командир добровольчого загону «Донбас» Семен Семенченко отримав призначення — він відповідальний за Артемівськ[48].

10 серпня Збройними силами України за участю бійців батальйонів «Донбас», «Азов», «Шахтарськ», «Правого сектора» розпочато операцію зі звільнення Іловайська та ліквідації укріпленого району терористів[49].

14 серпня бійці батальйону під час обшуку церкви Московського патріархату у Слов'янську виявили арсенал боєприпасів. За словами представників батальйону: «Батюшка не виходить із запою третій день, тому якихось зрозумілих показань на цей рахунок дати не зміг. Будемо лікувати»[50].

18 серпня 2014 року бійці батальйону з важкими боями увійшли до Іловайська та вибили терористів з частини міста[51]. Східну частину Іловайська було взято під контроль, організовано зачистку, у ході якої знищено 3 блокпости та 4 вогневі точки терористів. До ранку 19 серпня більшу частину території міста було взято під контроль силами АТО[52]. Під час бою отримав поранення командир батальйону Семен Семенченко[53]. Станом на 22 годину 19 серпня після важкого бою батальйон зазнав втрат під Іловайськом та змушений був відійти з поля бою[54]. 4 вояків батальйону, серед яких чоловік журналістки Михайлини Скорик Сергій, загинули від куль снайперів[55].

20 серпня 2014 року під час продовження бою за Іловайськ бійцями батальйону відбито спробу терористичного угрупування «Восток» увійти до міста з півночі. У ході двогодинного бою було знищено 2 танки терористів. На західних околицях Іловайська терористами було захоплено автобус з пораненими бійцями батальйону «Донбас». Під час зіткнення, 2 поранених бійців загинули, інших вдалося відбити. На східній околиці міста під час бою з терористами з угрупування «Оплот» бійцями батальйону «Донбас» було знищено два десятки терористів та 3 міномети. 2 бійців батальйону загинули[56].

24 серпня 2014 року бійцями батальйону «Донбас» та підрозділами Збройних сил було знищено 4 вогневі точки терористів та ліквідовано понад 50 терористів на південній околиці Іловайська[57].

Зранку 29 серпня бійці батальйону разом з іншими українськими формуваннями почали вихід з оточеного Іловайська заздалегідь оговореним маршрутом — «зеленим коридором». Колону українських військ почали обстрілювати, коли бійці «Донбасу» дісталися села Червоносільського. Українські сили змогли вибити росіян з села і протриматися там до 30 серпня. Проте залишаючись відрізаними від основних військ, і маючи важкопоранених побратимів, більшість українських сил у Червоносільському потрапила до полону. Максим Авраменко, боєць батальйону, зміг зберегти прапор України, зашивши його в підкладку одягу, і вивезти його коли був звільнений з полону у грудні 2014 року.

5 вересня на основі батальйону «Донбас» була створена мотопіхотна батальйонна тактична група (бтгр)  — повідомив комбат Семен Семенченко[58]. Батальйону надали важке озброєння: танки, БТРи, артилерію; бійці вчаться веденню бойових дій у складі бтгр на полігонах в Харкові, Києві, Дніпропетровську[59].

13 вересня Семенченко повідомив, що кількість полонених бійців батальйону «Донбас» становить 98 осіб, понад 100 бійців — поранені.

23 вересня 2014-го Семен Семенченко повідомив, що батальйон «Донбас» уклав контракти з американськими інструкторами щодо підготовки бійців підрозділу: «Уклав договір з організації навчання бійців і офіцерів батальйону Донбас мобільними групами інструкторів США, в даний час не є діючими військовослужбовцями. Працюватимуть за системою традиційної підготовки, системі підготовки „морських котиків“ і delta force»[60].

24 жовтня Президент України Петро Порошенко повідомив про звільнення з полону іще 5 бійців батальйону «Донбас»[61].

30 жовтня група бійців батальйону «Донбас» виїхала у Золочів, Львівська область, до школи молодших командирів, де вони будуть протягом місяця навчатися за експериментальними програмами, розробленими американськими інструкторами[62][63]. Після завершення навчання вони у званні сержантів будуть командувати відділеннями.

14 грудня 2014 року бійці батальйону «Донбас» разом із Семеном Семенченком підтримали операцію з блокування «гуманітарних рейсів» Ріната Ахметова. У фурах з гуманітарною допомогою були виявлені алкоголь та тютюнові вироби, які вивозилися на окуповану територію. Семен Семенченко поставив ультиматум щодо пропуску цих сумнівних «гуманітарних» товарів:[64][65][66]

Батальйон «Донбас» з завтрашнього дня розширює зону вилову «незаконно переміщуваних вантажів», вводить мобільні блокпости в Луганській області. Підтримуємо ініціативу наших товаришів з полку «Дніпро», які заблокували доступ незліченних колон з фур в Донецьку область. Пити, курити і їздити на авто будете після виконання своїх обіцянок по полоненим, панове терористи!

— Семен Семенченко, 14 грудня 2014.

На початку 2015 року частина батальйону Донбас першого набору була звільнена з лав Нацгвардії за неприбуття до військової частини для проведення навчальних зборів. Згодом за спільною директивою Міноборони та Генштабу від 17 січня 2015 року в складі ЗСУ створено 46-й окремий батальйон спецпризначення «Донбас-Україна». Частина тих людей що раніше була звільнена з батальйону Донбас перийшла служити саме в новостворений 46 бат ЗСУ. Командиром нового підрозділу ЗСУ призначено колишнього начальника штабу, першого заступника командира батальйону «Донбас» підполковника В'ячеслава Власенко, позивний «Філін». Чисельність батальйону близько 1000 осіб.[67]

11 січня 2015 року близько сотні бійців батальйону «Донбас» вирушили у напрямку будівлі Міністерства внутрішніх справ, на вулиці Богомольця у Києві, з вимогою відправки їх в зону АТО. Командир батальйону «Донбас» Семен Семенченко пішов на зустріч з міністром внутрішніх справ України Арсеном Аваковим у приміщення МВС[68].

13 січня друга штурмова рота батальйону «Донбас» відправилась до зони бойових дій у Луганську область[69].

27 січня року перша рота батальйону «Донбас» достроково повернулася до боїв на допомогу своїм побратимам[70].

30 січня Семен Семенченко разом із частиною батальйону «Донбас» згідно приказу прибув на українські позиції до Вуглегірська-Дебальцеве для виконування бойових завдань[71][72].

31 січня 2015 в ході операції зі звільнення Вуглегірська і деблокування батальйону «Світязь» Семенченко отримав серйозну контузію і переломи ребер. Був направлений в лікарню Мечникова.[73][74].

1 лютого 2015 Б. Філатов повідомив, що окрім контузії у Семенченка пробито легені та є переломи[75][76]. За іншими даними діагноз інший — «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, закрита травма грудної клітини, забій грудної клітини, забій поперекового відділу хребта, тупа травма живота»[77][78].

9 лютого 2015 року почалися бої у селищі Логвинове Луганської області (між Вуглегірськом і Дебальцеве). Батальйон «Донбас» гідно тримав позиції[79][80].

9 лютого 2015 року^{[уточнити]} Семен Семенченко передав повноваження командира батальйону «Донбас» Анатолію Виногродському[81][82][83][84]. З 10 квітня 2015 року відповідно наказу командувача НГ України на командира БСП «Донбас» підполковника Анатолія Виногродського було затверджено командиром офіційно.^{[джерело?]}

12 лютого батальйон «Донбас» разом із частинами ВСУ штурмом взяли Логвинове, яке мало стратегічне для України значення. Бійцям батальйону «Донбас» вдалося взяти у полон 15 терористів[85].

У період січня-лютого 2015 року у бойових діях у районі населених пунктів Вуглегірськ, Нікішино, Чернухіно, Новогригорівка, Дебальцеве та Логвіново Донецької області, батальйон «Донбас» втратив 8 чоловік загиблими, отримали поранення 8, було захоплено у заручники 1 та зникли безвісти 2 військовослужбовці[86][87].

15 лютого 2015 року бійці «Донбасу» потрапили в засідку під Маріуполем. Загинули бійці — Євген Тельнов з Кіровограда (позивний — «Усач») та Олег Шабельний (позивний — «Цар»)[88].

18 лютого Семен Семенченко повідомив, що ситуація в Логвинове загострилась:

Терористи зайняли наші позиції. Батальйон «Донбас» разом із частинами ВСУ і Нацгвардії почали вивозити поранених та загиблих під час операції[89].

Починаючи із середини лютого бійці батальйону «Донбас» тримали позиції як на Луганському, так і на Маріупольському напрямках (селище Широкіне). 17 березня 2015 року третя рота розвідки батальйону «Донбас» відбула на передову у Широкіне[90][91].

7 березня під час обстрілу терористами селища Широкине загинув снайпер батальйону спеціального призначення «Донбас» солдат резерву Володимир Победінський з селища Мангуш Першотравневого району, що поблизу м. Маріуполя. 24-річний доброволець з позивним «Кріт».

2 квітня 2015 року батальйон введений до складу 18-го полку оперативного призначення НГУ (в/ч 3057).[92]

25 квітня у результаті обстріу під селищем Широкіне автівки швидкої допомоги загинув дорогою до лікарні поранений гвардійць з позивним «Мар'ячі»[93]

8 травня радник заступника голови Міноборони України Василь повідомив що звільнили ще двох бійців батальйону НГУ «Донбас».[94]

15 червня 2015 Семен Семенченко разом з ветеранами батальйону «Донбас» інспектували пункти пропуску в Луганській області. В ході перевірки були виявлені серйозні порушення, зокрема, контрабанда лісу.[95].

9 вересня 2016 року батальйон передано до складу 15-го окремого полку НГУ (в/ч 3035), який дислокувався у м. Слов'янськ.[92]

17 серпня 2014 року командир батальйону Семен Семенченко оголосив про створення з прибулих до зони АТО добровольців нової резервної роти, підготовка якої проходитиме за місячною програмою вишколу[96].

2 жовтня 2014 року місто Львів передало бійцям «Донбасу» габіони, розроблені львівським підприємством ТзОВ «Пліт». Це сучасні блокпости — збірно-розбірні конструкції, обшиті геотекстилем, які пройшли випробування на Яворівському полігоні[97].

У жовтні 2014 року спільноти «Закарпатські волонтери батальйону „Донбас“» та UKROP Austria подарували батальйону «Донбас» машину швидкої допомоги, названу переможним іменем «Вікторія»[98].